Небесна сотня
Із небес я тобі посміхнуся,
Впаду дощиком, рідна матусю,
На ту землю, що я захищав,
Та, прострілений кулею, впав.
Впав від кулі я в юності літ,
Щоби землю покрив білий цвіт,
Щоби бігали діти юрбою,
Щоб щасливі були всі з тобою.
Ти, матусю, не плач: я вернусь,
Срібним місяцем вигляну зза хмар,
Із землі проросту я травою,
Завжди буду я, рідна, з тобою!
Якщо зірочка падає з неба –
Це твій син полинає до тебе.
Із Небесної Сотні у світ,
Де поліг я у розквіті літ.
Де барвінок весною цвіте,
Прошу всіх пам’ятати про те,
Чому Небесною Сотнею стали
І за що ми життя всі поклали.
Не журися, матусю, не плач
І за все, що було, ти пробач…
Що не вернувся до твого порогу,
А відлетів у небесну дорогу.
На поріг вийдеш вранці як хати –
Я журавликом хочу кричати,
Що не знайду у твій дім вже дорогу,
Бо в тій сотні я, що віддана Богу…
Ольга ЛИПКО,
с. Тетерівське.