Раптом

 

А раптом людина не встигла на потяг?

А раптом її застудив зимний протяг?

А раптом поранилась чи обпеклася,

Спіткнулась, упала і не підвелася?

А раптом ось зараз, тепер, цеї днини

Проблема зсередини точить людину,

Уп’явшись у душу гидким паразитом,

Бажання висмоктує діяти й жити?

А раптом людина в халепі по вуха?

А може нудьга приліпилась, як муха?

Ану, як ображена чи утомилась?

А що, як бажання якесь не здійснилось?

Подумай: хтось, може, принизив людину:

Штовхнув, накричав чи приклеїв провину,

Чи дав обіцянку, нікчемну й порожню?..

Ти знай: із людьми так не треба й не можна!

Щомиті, щохвилі, щодня, щогодини

Увага й повага потрібні людині.

Для звершення планів, проектів, ідей

Комфорт має бути у світі людей.

Не певна, та раптом хтось зверне увагу,

Любові й турботі надасть перевагу.

   Наталія Мельниченко.