Раптом
А раптом людина не встигла на потяг?
А раптом її застудив зимний протяг?
А раптом поранилась чи обпеклася,
Спіткнулась, упала і не підвелася?
А раптом ось зараз, тепер, цеї днини
Проблема зсередини точить людину,
Уп’явшись у душу гидким паразитом,
Бажання висмоктує діяти й жити?
А раптом людина в халепі по вуха?
А може нудьга приліпилась, як муха?
Ану, як ображена чи утомилась?
А що, як бажання якесь не здійснилось?
Подумай: хтось, може, принизив людину:
Штовхнув, накричав чи приклеїв провину,
Чи дав обіцянку, нікчемну й порожню?..
Ти знай: із людьми так не треба й не можна!
Щомиті, щохвилі, щодня, щогодини
Увага й повага потрібні людині.
Для звершення планів, проектів, ідей
Комфорт має бути у світі людей.
Не певна, та раптом хтось зверне увагу,
Любові й турботі надасть перевагу.
Наталія Мельниченко.