«Я ПОВЕРНУСЬ, ДОНЮ…»

 

 

Матвій досить вільно почувався на найвищих місцях церковної споруди. Надійно обв’язавшись задля страховки вервеччям, неспіхом широкою мазницею, не скупуючи, наносив шар за шаром зелену фарбу на дах будівлі, вмочуючи щітку у прилаштоване відро. Нелегка ця справа – лазити, неначе еквілібристу, по опуклих куполах, але Матвію вона вже подавно стала здоланною, звичною. Матяша не боявся висоти, не страждав на акрофобію. Богомільні жіночки охрестили його храмовим красильником. Ставились до нього з пошаною, повагою. «Наш Матвій робить богоугодне діло, спілкується на висоті з Господом», – казали про нього. Й сам  Матвій був людиною добропорядною: не курив, не вживав спиртного, не матюкався.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Віктор БУТКО.