Любий  друже

 

Що з тобою сталось,

любий друже?

Хто тобі в

душі дитинство стер?

Зорі ген відбились у калюжах,

Тільки ти не бачиш їх тепер.

Хто в тобі

убив твою летючість,

Легкість запальну і мрії злет?

Хто в думки твої

вселив гнітючість

І коли погас в тобі естет?

Цілий світ і крила за плечима

В нас були, і мрії мали ми.

Вчинками лише, а не грошима

Міряли усе й були людьми.

Золото дерев і снігу свято,

Шовк гаїв,

багатий шик дібров…

Завжди в нас

було всього багато,

Бо давала нам скарби любов.

Що з тобою сталося,

мій друже?

Хто продав твій сміх,

купив думки?

Зорі відбиваються в калюжах,

Як тоді – у ті ясні роки.

Наталія Мельниченко.