Любий друже
Що з тобою сталось, любий друже?
Хто тобі в душі дитинство стер?
Зорі ген відбились у калюжах,
Тільки ти не бачиш їх тепер.
Хто в тобі убив твою летючість,
Легкість запальну і мрії злет?
Хто в думки твої вселив гнітючість
І коли погас в тобі естет?
Цілий світ і крила за плечима
В нас були, і мрії мали ми.
Вчинками лише, а не грошима
Міряли усе й були людьми.
Золото дерев і снігу свято,
Шовк гаїв, багатий шик дібров…
Завжди в нас було всього багато,
Бо давала нам скарби любов.
Що з тобою сталося, мій друже?
Хто продав твій сміх, купив думки?
Зорі відбиваються в калюжах,
Як тоді – у ті ясні роки.
Наталія Мельниченко.