ПОЛІСЬКА ОСІНЬ

 

 

На мить спинюсь

між велетнів-дубів,

Чи то затримаюсь в просторочасі,

І як би день осінній не малів –

Не загублюсь в стрімкому плиночасі,

Бо навкруги – така земна краса…

Її дарує нам п’янка природа.

Хоч стронцієм й посріблена роса,

Ув осені все’дно чарівна врода.

Прадавній ліс давно

вже братом став,

До нього йду і в радості, і в горі –

Мов Сам Господь

доріженьку прослав

На рушничку моєї зоре-долі.

Ольга ПИЛИПЧУК.