ПОЛІСЬКА ОСІНЬ
На мить спинюсь
між велетнів-дубів,
Чи то затримаюсь в просторочасі,
І як би день осінній не малів –
Не загублюсь в стрімкому плиночасі,
Бо навкруги – така земна краса…
Її дарує нам п’янка природа.
Хоч стронцієм й посріблена роса,
Ув осені все’дно чарівна врода.
Прадавній ліс давно
вже братом став,
До нього йду і в радості, і в горі –
Мов Сам Господь
доріженьку прослав
На рушничку моєї зоре-долі.
Ольга ПИЛИПЧУК.