Ми  повинні відстояти справедливість!

Публікації Трибуни Праці

 

Дорогі земляки!  Ось нарешті ми отримали Томос про автокефалію. Я довго не міг зрозуміти, як же будуть ділити церкви. Розпитував у різних людей – і віруючих, і трошки віруючих, і тих, хто ближче до влади, і зовсім невіруючих. Спочатку  був упевнений, що в Іванкові однозначно буде українська церква. Але, на мою думку, через бездіяльність місцевої влади і швидку реакцію Московського Патріархату група людей на чолі з іванківським священиком вже написала заяву, що вони бажають бути російською церквою.

Я розумію, що держава не повинна втручатися в справи церкви. Але завдяки бездіяльності держави ми втратили Крим і Донбас. І коли ще втратимо й Церкву – Україна нам цього не пробачить!

Але ж при будівництві іванківської церкви районне керівництво втрутилось!.. Наведу цитату із статті П. Смовжа, яку зараз кругом обговорюють («Дорога до храму людських душ була довгою», «ТП» №3 від 19 січня ц.р.): «Так би, мабуть, початок спорудження Божого храму в райцентрі і став його кінцем, якби районні керівники не взяли цю справу під особистий контроль і не добилися включення будівництва церкви в державну програму».

Я 42 роки пропрацював на одному підприємстві, пережив сімох керівників і бачив, що при кожному із них якась  група людей мала свої привілеї… В даному випадку – та ж ситуація. Згадаймо, скільки років ми були колонією Росії, як всіх кращих українців Москва переманювання до себе, перекручувала нашу історію. Українською мовою тоді розмовляли тільки в селах і на Заході України. Я добре пам’ятаю ті часи, коли навіть у Києві, якщо розмовляв українською мовою, то на тебе дивилися як на людину другого  гатунку. А тепер скільки пісень,  віршів звучить на рідній мові! Я не проти російської, нехай, хто бажає, розмовляє нею. У мене мати, до речі,  була росіянкою. На даний час у нашій країні проживає багато росіян, але ж і в Росії живе багато українців. Але чи багато церков у Росії  саме українських?!.

Нехай у нас буде вільний вибір громади, а не священика із своїми помічниками.

Після публікації статті П. Смовжа я  й вирішив висловити свою думку. Тепер ми знаємо, що гроші збирали на будівництво храму не тільки ті, хто сьогодні хоче бути в лоні російської церкви, а всі жителі Іванкова та працівники підприємств, на яких ми працювали. Навіть прихожани якоїсь канадської церкви назбирали для нашої церкви 1500 доларів! На той час це теж були великі кошти! Я не думаю, що українці з Канади збирали гроші для російської церкви. Хоч, на жаль, виявляється, вони так і не дійшли до нас… Але ж основні кошти для будівництва виділила держава, і сума їх дуже велика. То чому тепер  ми повинні добровільно віддати без бою споруджений за них храм Божий?!. Я не маю на увазі бійку чи сварку. Ми просто повинні відстояти справедливість. А для цього настоятель церкви та його активісти  мають знати думку кожного жителя Іванкова.

Якщо я не ходжу кожного дня до церкви, то це не значить, що  не маю права голосу. Колись покійника ховали без священика, дітей хрестили нелегально, розписували молодих тільки у ЗАГСі – тепер все це робиться невід’ємно від церкви. І я не хочу, і багато іванківців також, щоб ми, українці, все це робили в російській церкві, а гроші від цих ритуалів йшли до агресора, який загарбав наші землі і вбиває наших братів, синів і батьків.

Тому  пропоную зібрати всіх бажаючих у Будинку культури або на площі й проголосувати. І тут, хочуть вони чи не хочуть, а повинні допомогти районні та селищні керівники й депутати. Довірити це групці активних прихожан церкви – це значить програти. Інтернет, районна газета,  письмові оголошення по селищу – це робота, яку обов’язково треба зробити. Негайно. Бо, як виявляється, протокол з рішенням релігійної громади іванківської церкви поданий у єпархію. Рішення – залишитись у Московському патріархаті…

Я поважаю тих прихожан і священика, які хочуть в Іванкові саме російської церкви. Серед них є й багато моїх друзів та знайомих. Але й вони повинні поважати  мою і нашу думку!  Упевнений, що з цим погодиться більшість жителів. А може я не так добре їх знаю?.. Це покажуть збори територіальної громади селищної ради.

З повагою до всіх прихильників російської й української церков, віруючих і невіруючих – Олександр КОСЯНЧУК, смт Іванків.

 

One thought on “Ми  повинні відстояти справедливість!

  • Грустно читать. Я закончил Сукачевскую среднюю школу, живу в Ростове-на-Дону. Мои родители похоронены в Сукачах и Воропаевке. Я не был на их могиле уже почти шесть лет, потому что мне просто донельзя усложнили въезд. Нам нечего делить, у нас одна история в т.ч. и вера. Я хочу ездить на Украину к своим родственникам и друзьям и видеть их у себя. Таких как О. Косянчук и у нас полно к сожалению. Надеюсь мы переживем эти смутные времена.

Comments are closed.