А БУЛА ПОТАЛІЇВКА ЯСКРАВИМ СЕЛОМ…

Публікації Трибуни Праці

 

Поталіївка – добре знайоме, навіть до деякої міри близьке мені село. Через нього колись пролягала моя дорога до матері у Красилівку (то були 60-80 роки минулого століття, коли я працював у Мусійківській середній школі).

Учні з Поталіївки складали чималу частину шкільного контингенту. Прізвища мали різні, але певна їх частка була польського походження.

Село набувало яскравості, мальовничості навесні і влітку, коли потопало в квітучих садах, смарагдом брався лужок з кількома дубами, що зеленів і пістрявів польовими квітами за старим приміщенням клубу. Скільки я пам’ятаю, Поталіївка була місцем дозвілля в теплу пору року для молоді з оточуючих сіл. Та, звичайно, зовсім не природа приваблювала хлопців з Димарки, Петрівського, Нових Макалевич, Красилівки, Макарівки. Як магнітом, притягувало молодиків до поталіївських дівчат-красунь, котрі й самі були не проти познайомитись, потанцювати з чужими кавалерами, провести вечір десь під якимось запаморочливим кущем бузку.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

 

  1. Віктор БУТКО.