Чорнобильська пам’ять
Ангели плачуть, ворони крячуть,
Як і тоді, за вікном.
А над полями, мовби тумани,
Роки пливуть полином.
Зболені дзвони дзвонять на спомин
Чорних обпалених днів.
Ніби ікони, обличчя знайомі –
Тих, кого атом спалив.
Журно лелеки пам’ять далеку
Оберігають крильми,
Ніби гамують чорнобильську спеку…
Оберігаймо і ми.
Зорі горіли – свічу запалили,
Щоб оживити на час
Квітень змертвілий, навік спопелілий,
Що вікопомний для нас.
Дзвони співають, дзвони ридають:
Реквієм – наче луна.
Й десь вище хмар у цей час пропливають
Вічні, як біль, імена.
Наталія Мельниченко.
с. Мала Макарівка.