
БУЛА ЛЮДИНА – Й НЕМА…
Факт, про який хочу розповісти й стосовно котрого висловити деякі міркування, став відомим мені ще два місяці тому. Але й досі не виходять з голови різні думки – все крутяться навколо цього випадку.
…Подзвонила на робочий телефон одна жителька Іванкова. З хвилюванням стала пояснювати причину свого звернення. Виявилось, що вивела її з душевної рівноваги незвичайна знахідка на вулиці 1 Травня (веде від пошти до річки Тетерів). Проходячи тут, жінка побачила на березі рівчака Жорнівка, що протікає тут, портрет чоловіка, що висунувся з целофанового пакета. Цікавість перемогла, отож стала роздивлятися. Й отетеріла: це було фото не так давно померлого жителя нашого селища – учасника АТО (як називалася спочатку війна з РФ на Сході України).
З Віктором Красюном, головою районної громадської організації «Учасники бойових дій АТО», ми негайно прибули на те місце. Дійсно, це був фотопортрет одного з його бойових побратимів: служили в одному батальйоні. Віктор Миколайович, звичайно ж, забрав його з собою. Розповів мені кілька фактів, які позитивно характеризують небіжчика.
Не знаю, чи це правильно, але я так до кінця й не вирішив, чи слід називати реальні імена – і померлого вже захисника України (про нього – лише хороші відгуки), і тієї людини, котра так бездушно-байдуже викинула чомусь на вулицю (!) те фото зі свого будинку, чи не називати?..
Зате вирішив одразу: обов’язково розповім читачам газети про даний випадок. Нехай побільше людей – не лише іванківці – знають про такий ганебний вчинок, поміркують над ним і зроблять для себе якісь висновки. Бажано – правильні з точки зору людяності.
Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.
Павло СМОВЖ.