БУЛА ЛЮДИНА – Й НЕМА…

 

 

Факт, про який  хочу розповісти й стосовно котрого висловити деякі  міркування, став відомим мені ще два місяці тому. Але й досі не виходять з голови різні думки – все крутяться навколо цього випадку.

…Подзвонила на  робочий телефон одна жителька Іванкова. З хвилюванням стала пояснювати причину  свого звернення. Виявилось, що вивела її з душевної рівноваги незвичайна знахідка на вулиці 1 Травня (веде від пошти до річки Тетерів). Проходячи тут, жінка побачила на березі рівчака Жорнівка, що протікає тут,  портрет чоловіка, що висунувся з целофанового пакета. Цікавість перемогла, отож стала роздивлятися. Й отетеріла: це було фото  не так давно померлого жителя нашого селища – учасника АТО (як називалася  спочатку війна з РФ на Сході України).

З Віктором Красюном, головою районної громадської організації «Учасники бойових дій АТО», ми негайно прибули на те місце. Дійсно, це був фотопортрет одного з його бойових побратимів: служили в одному батальйоні. Віктор Миколайович, звичайно ж, забрав його з собою. Розповів мені кілька фактів, які  позитивно характеризують небіжчика.

Не знаю, чи це правильно, але  я  так до кінця й не вирішив,  чи  слід називати  реальні імена – і померлого вже захисника України (про нього – лише хороші відгуки), і  тієї людини, котра  так  бездушно-байдуже викинула чомусь на вулицю (!) те фото зі свого  будинку, чи не називати?..

Зате вирішив одразу: обов’язково  розповім читачам газети про даний випадок. Нехай побільше людей – не лише іванківці – знають про такий ганебний вчинок, поміркують над ним і зроблять  для себе якісь висновки. Бажано – правильні з точки зору людяності.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Павло СМОВЖ.