КРАСИВА СИВА ЖІНКА

Публікації Трибуни Праці

 

Красива сива жінка –

Давно вже мама й бабця,

Сиділа й вишивала

На крихітних щось капцях.

При цьому посміхалась –

Так сонячно, так щиро.

Пиріг спекти ще малась:

«То завтра –  першим ділом».

А чоловік надворі,

Траву зелену косить

І дивиться на неї,

До нього вийти просить.

Вона не розуміє:

«Чому так треба швидко?»

Та відкладає капці:

«Щось сталось може в діда?..»

Він від роботи гарний,

Стоїть, її чекає,

Вона ж до свого діда,

Як може, швидко грає…

Тут чоловік всміхнувся,

Подав коханій руку,

І закружляли в танці,

Сердець пошвидшав стукіт.

Здавалося, це дивно,

Та тільки не для пари!

Лунала їхня пісня,

Колись, як під гітару.

І роки відлетіли,

Десь зникли за лісами:

Молоді й красиві

Так ніжно танцювали.

Згадали, як­то вперше

Сиділи, обійнявшись,

Як солодко й бентежно

Ще вперше цілувались…

Як в церкві перед Богом

Обітницю давали,

Як діточок хотіли,

На ноги підіймали….

І спогади із ними

Кружляли в ніжнім танці,

Закохано дивились,

Хоч й зморшки вже від праці.

Вони своє кохання

І ніжність не забули,

З роками лиш зміцніло –

І це вони відчули.

…Давно вже стихла пісня,

Та їм вона й не треба:

Так ніжно пригорнулась

До нього просто неба …

 Євгенія ОДЕНЮК.

с. Станишівка.