НЕ СТАРІЮТЬ ТІЛОМ  І ДУШЕЮ  ВЕТЕРАНИ!..

Публікації Трибуни Праці

 

Інформаційним приводом для цього інтерв’ю стала подяка, яку в Фейсбуку на сторінці нашого земляка О. Лича нещодавно розмістив інший наш земляк – спортсмен-важкоатлет І. Томченко з Іванкова. Ось цей текст: «Від щирого серця висловлюємо подяку Голові профспілок «Енергоатому» ЛИЧУ ОЛЕКСІЮ ВАСИЛЬОВИЧУ і всім працівникам компанії «ЕНЕРГОАТОМ» за фінансову підтримку організації підготовки та участі збірної команди майстрів важкої атлетики України у Чемпіонаті світу серед майстрів з важкої атлетики в Монреалі (Канада) 2019 р. Слава Україні! З повагою та найкращими побажаннями – Ігор Томченко,  президент Ліги майстрів важкої атлетики України».

В останні роки І. Томченко – не публічна в Іванківському районі людина, зате його добре знають у відповідних спортивних колах нашої держави. Бо, виявляється, проводить значну роботу в плані розвитку важкої атлетики в Україні. З цього й розпочалась наша бесіда, котру я ініціював, аби розповісти в газеті про це, а також про підтримку, яку стала надавати  цьому виду спорту профспілка «Енергоатому».

– Ігоре Михайловичу, наскільки я знаю, раніше  Ви були віце-президентом Асоціації майстрів важкої атлетики України, котра об’єднує ветеранів цього виду спорту. Її перейменували вже на Лігу? Чому? І, до речі, з якого віку у вас спортсмени переходять у категорію ветеранів?

– З 2014 року я був віце-президентом цієї Асоціації – неприбуткової громадської організації. Але  на сьогодні вона з кількох об’єктивних причин, не будемо на них відволікатися, перестала існувати в тому вигляді, який  мала. На загальних зборах майстрів важкої атлетики  та аматорів-функціоналів силового спорту України було вирішено створити  свою Лігу. Її президентом обрали мене.

Два роки вже проводимо Кубок  України серед майстрів важкої атлетики – це в Харкові та Києві. У планах на нинішній рік – організація і участь в Європейському кубку, що відбудеться у Закарпатті, де очікуються згідно із заявками представники семи країн, у Середземноморських іграх майстрів важкої атлетики на Кіпрі. Тут, до речі, ми плануємо виставити близько десяти українських спортсменів, а всього очікуються вони з 21 країни.

Щодо запитання про вікову межу, за якою спортсмени вважаються ветеранами свого виду спорту. Світова практика для важкоатлетів – це 35 років. У нас в Україні – 30 років. Це так звана нульова група. Бо до першої відносять майстрів після 35 років, а до десятої – після… 80 років.  Але все це дуже умовно, адже навіть у 40-річному віці більшість важкоатлетів перебувають у відмінній  спортивній формі й можуть дати фору, як то кажуть, набагато молодшим.

– Олексій Лич давно допомагає вам?

– Починаючи з цього року, відколи ми познайомились тісніше. Допомога профспілки «Енергоатому» нас дуже виручає. Хоч тісно співпрацюємо також і з Федерацією важкої атлетики України, Міністерством молоді та спорту, а також з Асоціацією ветеранів спорту України. Наприклад, завдяки особистій підтримці Олексія Васильовича в організації змагань, тобто, частковому фінансуванню їх підготовки й проведення, ми в 2019 році вже провели Чемпіонат України серед майстрів з важкої атлетики в місті Дніпро та брали участь у VIII Всеукраїнських літніх спортивних іграх у Львові, що відбулися в червні.

Також завдяки допомозі земляка представники нашої Ліги брали в цьому році участь у трьох міжнародних змаганнях: Чемпіонаті Європи в Фінляндії (в найбільшому за площею в Європі місті Рованіемі), звідки я особисто привіз срібну медаль за друге місце, в італійському Туріні на Європейських іграх майстрів  та Чемпіонаті світу з важкої атлетики в Монреалі (Канада). До речі, скрізь наші представники виступили результативно. З Фінляндії ми привезли дві золоті медалі та срібну (там я зайняв друге місце). В Італії  вибороли аж 9 золотих медалей, в т.ч. і я особисто (два золота з різних вправ). З Канади, куди я не зміг поїхати, Михайло Гал із Закарпаття (група М45, вагова категорія 109 кг) привіз золоту медаль.

– Які найближчі маєте плани?

– У грудні проведемо Кубок України. Ще не визначено, де саме – у Києві чи Дніпрі.

У мене, як можете здогадуватись, є свої погляди на стан розвитку спорту та його матеріальної бази в нашому районі, а  також на ставлення місцевої влади до цього. Але це – окрема тема розмови. Я б із задоволенням поділився на сторінках «Трибуни праці» своїми думками «з приводу» (така є у вас рубрика). Адже хоч давно вже не очолюю відповідний відділ  Іванківської РДА, не можу бути байдужим до багатьох наших спільних питань і проблем у  районі, де виріс і  живу…

– Я думаю, ми знайдемо пізніше таку нагоду. А сьогодні дякую за цю розповідь і бажаю нових успіхів у вашій громадській роботі та особистих перемог на різного рівня важкоатлетичних помостах!

Павло СМОВЖ.

На знімках: Ігор Томченко (справа) із володарем «золота» Віктором Летучим з м. Дніпро на Чемпіонаті Європи-2019, що відбувся у фінляндському місті Рованіемі; нагороди нашого земляка, привезені цього року з Італії (дві золоті медалі) та з Фінляндії (срібна медаль) – перша зліва.