СКІЛЬКИ Й ЧОМУ ВКЛАДАЄТЬСЯ КОШТІВ У СТАДІОН «ПРОМІНЬ» В ІВАНКОВІ?

 

 

У «Трибуні праці» за 9 серпня в публікації про ВАТ «ПМК-2» згадувався й райцентрівський стадіон «Промінь» – один з об’єктів, реконструкцією котрого займається нині ця місцева будівельна організація. Зокрема, називалася цифра кошторисної вартості цієї роботи.

Фотоінформація про хід цієї реконструкції з невеличким необхідним поясненням була розміщена мною також в одній з місцевих груп у Фейсбук. І якщо реакції читачів газети на ту чи іншу публікацію у переважній більшості випадків редакція (в силу об’єктивних причин) не може знати, то Інтернет  дає можливість відстежувати реакцію на ту чи іншу вміщену на загал інформацію практично онлайн, тобто, одразу ж – в режимі реального часу. З коментарів, які з’явилися під тими знімками, стало зрозуміло: є потреба розповісти  якомога детальніше про всі капіталовкладення в реконструкцію  дуже важливої для району спортивної споруди. Бо таке цікавить багатьох.

Й це закономірно: люди, в даному випадку – наші земляки, хочуть і мають право знати, як витрачаються в районі всі кошти: чи то з державного бюджету, чи з місцевого. Рівень суспільного інтересу до таких речей сьогодні зріс – разом з суспільною свідомістю. Котра все більше не бажає миритися з подальшим поглибленням корупційних процесів в Україні, розкраданням не лише бюджетних коштів, а й інших фінансових та матеріальних ресурсів, у тому числі – й природних багатств. Котрі, як відомо, мають належати всьому народу  в межах будь-якої країни, не лише в нашій…

Саме тому нині я й узявся за підготовку такої розповіді на сторінках  «Трибуни праці». Якщо все складеться заплановано, читайте її вже в наступному номері нашої газети.

До речі, подібна гласність  має бути у всьому, що робиться в районі. Й дуже жаль, що наша влада – в особі вчорашніх і сьогоднішніх керівників  райдержадміністрації та райради, районних  депутатів – не зацікавлена розповідати жителям району про все хоч би найважливіше, що вона робить. Зокрема, про те, куди вкладаються бюджетні кошти протягом кожного року; як відстоюють вони інтереси населення перед «верхами» (котрі теж часто змінюються у владних кріслах, а тому й не вникають глибоко  у проблеми «низів»…); які перспективи розвитку нашого регіону у зв’язку з  активізацією найближчим часом децентралізаційних процесів;  що робиться для того, аби збільшувати самим у районі доходи місцевих бюджетів, а не сподіватися тільки на податкові відрахування із зони відчуження та трансферти з держбюджету на соціально-економічний розвиток територій; яким  бачиться  завтрашній день галузі освіти в районі (де уряд вже планує проводити масові скорочення малокомплектних шкіл та педагогічних кадрів) тощо. Тобто, питань – таких та інших – у наших земляків дуже багато. Але відповіді на них наша влада не дає.

Нині з Офісу новообраного Президента України запущений процес вивчення громадської думки на місцях стосовно відбору можливих кандидатур на керівні посади в районах. Дуже похвальний намір! Але ж  якби справді хтось детально моніторив ситуацію на місцях, а після цього – враховував ситуацію, відгуки людей про можливих кандидатів, їхнє досьє добрих та інших справ, тоді б можна було сподіватися на те, що до влади на місцях не прийдуть випадкові «варяги» (чи, як у нас кажуть, «парашутисти»)… А так багатьом небайдужим доводиться сумніватися й гадати: повезе чи не повезе нам з майбутнім очільником РДА? Місцевого призначать – з авторитетних і незаплямованих лідерів громадської думки – чи, як і раніше, пришлють «свого» звідкілясь?..

Запитань багато, а от відповідей на більшість з них, на жаль,  немає. Так і живем.

Павло СМОВЖ.