У СВІТІ, ЯКИЙ САМ СОБІ ПРИДУМАВ…

Публікації Трибуни Праці

 

 

Він часто буває в Іванкові. Бо через нього та деякі села Іванківщини їде в своє рідне Поліське – «місто-привид» чи «мертве селище», як тепер його часто називають. Топить там піч в холодну пору року, баню – постійно. Ходить на рибалку. Часто – як і колись… У весняні дні прибирає на кладовищі. Бо так треба, така традиція: перед гробками – Великоднем мертвих – обов’язково впорядкувати могилки родичів, а то й сусідні. Бо, може, хтось з їх близьких не зможе вибратися здалеку та навідати в зоні відчуження рідню, яка за межею вічності. Навіть, якщо пропускатимуть в квітні-травні на КПП до Поліського всіх бажаючих. А от його пропускають без проблем постійно: бо давно вважають «своїм» – тобто постійним жителем селища. Коли подають кудись для статистики списки самоселів, є в них і він, і його дружина та брат. Та Дмитро Дмитрович й не сперечається, бо то є правда: він – поліщук і все!

…Поліський район Київської області зазнав значного радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Радіоактивний фон і забрудненість грунту  смт Поліське і деяких населених пунктів району в 10 разів перевищували радіоактивний фон міста Чорнобиля. Лише восени 1989 року Радою міністрів УРСР було прийнято рішення про відселення смт Поліське і 26 населених пунктів району, яке тривало до 1999 року. З району було виселено 30 тисяч чоловік із 37000 з 37 населених пунктів.

Серед виселених тоді був і Дмитро Дмитрович Герасименко  – житель смт Поліське. Нині він знайомий багатьом землякам не тільки як тамтешній самосел (один з кількох офіційно прописаних там чоловік!), а й як талановитий поет, котрий чимало віршів присвятив рідному краю. Щоправда, почав їх писати вже після відселення. Випустив чотири  збірки, готує до друку п’яту.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Тетяна РЯБОКЛЯЧ.

На знімку: Дмитро Дмитрович ГЕРАСИМЕНКО.

Фото автора.