НАДІЙНИЙ ОПІКУН «ЗЕЛЕНИХ ЛЕГЕНЬ ПЛАНЕТИ»

Публікації Трибуни Праці

 

Для звичайної людини майстер – той, хто щось створює, ремонтує, майструє. А от у лісівничій справі це слово має набагато об’ємніше значення. Адже майстер лісу (особливо старший) знає про ліс, кожен кущик і деревце, мабуть, ще більше іменитих професорів. Бо на практиці власними руками не лише вирощує кожен пагінець, а й оберігає його.  Яскравим представником цієї професії є старший майстер лісу Блідчанського лісництва ДП «Тетерівський лісгосп» Юрій Артеменко. Для нього бути лісівником – не професія, а стан душі. Той, хто не живе життям лісу, працювати тут не зможе.

Ще з дитинства Юрій Миколайович ні дня не обходився без цієї п’янкої атмосфери, в яку кожної вільної хвилини «пірнав» із батьком, також лісівником. Йому любов до лісу передалася в спадок від не одного покоління лісівників, які багато років вирощували і примножували зелені багатства нашої держави. І нині на практиці продовжує застосовувати найкращі традиційні підходи у своїй роботі, при цьому використовуючи і впроваджуючи нові, сучасні методи, що відповідають вимогам часу.

– Ліс – моя стихія! За грибами бігав до лісу, тільки­но на ноги зіп’явся, – згадує. – Скільки себе пам’ятаю – завжди ліс мене кликав. Кажуть, що можна вважати щасливою ту людину, котра знайшла себе у професії. Так от – я щасливий! На своїй ділянці знаю кожне дерево, помічу, навіть, якщо хтось гілку зламав.

Юрій – учасник антитерористичної операції, на посаді старшого майстра – з 2005 року. До цього часу три роки працював тут же – майстром лісу. У 2004 році закінчив Малинський лісотехнічний технікум за спеціальністю «Лісове господарство». Пройшов чимало необхідних для фахового становлення сходинок, і сьогодні робить усе максимально можливе для того, щоб ліс радував своєю красою не тільки нинішні, але й наступні покоління.

Зізнається: професія майстра лісу – не лише відповідальна, але й фізично непроста. Фактично, це господар у лісі. Господар визначеної йому ділянки, або, як іще напівжартівливо відгукуються колеги, – «міні­лісничий». Усі насущні турботи і всі роботи в обході – посадка, догляд, лісові розсадники, прочищення, освітлення, контроль за рубками головного користування, вивезенням деревини, побічне користування – все на плечах майстра лісу. Від його працелюбності, відповідальності і щирості до роботи залежить стан лісових культур, отже – й успіх держпідприємства.

– Нині кожне лісництво, – пояснює Юрій Миколайович, – поділене на декілька майстерських дільниць – в Блідчанському лісництві їх три. Майстрам лісу ефективніше вести господарство на меншій території, ніж на території всього лісництва. Те, що планує лісничий у лісництві на 5 тис. га, те старший майстер впроваджує на своїй дільниці на 1,5 тис. га. Колись люди нашої професії називалися лісниками. Але якщо лісники колись були більше техніками, то старші майстри мають ширші можливості й більше відповідальності. Сюди входить весь процес догляду за лісом, просто більш локалізовано – в межах майстерської дільниці. Тут займаємося охороною лісу, висаджуємо лісові культури, займаємося рубками догляду, проводимо профілактичні заходи з населенням, привчаємо любити ліс та дбайливо ставитись до природи молодь.

За його словами, робочий день починається у старшого майстра ще звечора, коли на руки отримує від лісничого розпорядження робіт на наступний день. Потім щоранку він сідає у машину і – гайда у ліс, де завжди роботи вдосталь. Починається обхід, під час якого одночасно слідкує за порядком, дивиться за станом дерев, щоб порушень не було. На жаль, ласі до чужого є завжди: порушники лісового законодавства можуть спиляти дерева або вкрасти вже заготовлену продукцію. Тому охорона лісу – надважлива.

– Ліс – це, по суті, робота просто неба, пильнувати треба і вдень, і вночі. Тому графік роботи у мене ненормований, – розповідає Юрій Миколайович. –  Цілодобово потрібно контролювати і щоб пожеж не було. Адже вогонь – найстрашніший ворог лісів, особливо хвойних. Добре, що в нашому лісгоспі все відпрацьовано до дрібниць. Якщо загоряння відбулося, оперативний черговий за допомогою відеокамер, встановлених на вежах, одразу це фіксує та визначає точні координати місця загоряння, а далі працюємо, мов «швидка допомога» – час іде на хвилини.

Загалом, ДП «Тетерівський лісгосп» впровадив на виробництві нові технології – охорону об’єктів за допомогою сучасних ІР­систем відеоспостереження. Вже два роки успішно працює комплексна система реагування на лісові пожежі «Азимут», камери якої по системі передачі даних WI­FI передають відеокартинку в реальному часі про стан пожежної безпеки на всій території лісгоспу і далі. Весь лісовий масив та усі важливі господарські об’єкти лісгоспу зараз видно в Live view (в прямій трансляції) на моніторах диспетчерської головної контори.

Система допомагає виявляти загрози безпеці і несанкціоновані доступи зловмисників до майна. Техніка дозволяє одному працівнику виконувати роботу десятків сторожів, спостерігачів, контролерів, а також зберігає всю відзняту інформацію у високій якості на довгий час для моніторингу.

Ще лісгосп має спеціалізовані автомобілі, трактори, що оборюють ділянки, де трапились пожежі, локалізуючи їх, щоб вогонь не перекинувся далі. «Є трактор із наповненою водою бочкою, другий – з плугом, – роз’яснює Юрій Миколайович, – що завжди стоять напоготові на випадок пожежі. Зв’язалися з ними по рації, вони оперативно приїхали. В машині в мене з собою завжди є лопата, щоб у разі виявлення пожежі приступити до її гасіння, не чекаючи, доки їде пожежна машина чи трактор,  а також бензопила – на випадок розблокування перевалених деревами доріг, щоб до місця пожежі могла доїхати техніка».

Адже вберегти ліс від пожежі – завдання першочергової складності. Для цього, пояснює Юрій Артеменко, створюються мінералізовані смуги, а ще на усіх під’їздах до лісу встановлено шлагбауми. Перший час люди, які полюбляють збирати гриби та ягоди, були невдоволені і навіть неодноразово конфліктували з лісівниками через «ліс на замку». Та з часом роз’яснювальна робота серед населення далася взнаки. Нині, зазначає, з огляду на посушливі роки, розуміння людей про пожежонебезпеку в лісі стає в рази помітнішою, а відтак і поведінка – обережнішою.

На угіддях у нього – повний порядок. Спільно з майстром і лісокультурницями, організовує усі поточні роботи з лісовирощування. Зокрема – посадку дерев і догляд за ними, обкошування лісових культур, аби не допустити витіснення цінних порід другорядними.

Далі проводять освітлення, прочищення, так звані рубки догляду та інше. І вже за деякий час сформоване якісне насадження лісових культур сміливо можна називати молодим лісом. «Уже не гріх туди прийти і показати людям, – каже старший майстер і додає, – от у мене вже є що показати!».

І, дійсно, він не просто розповідає про своїх улюбленців, а й демонструє ділянки, які за час роботи в лісі вже встиг посадити та доглянути. Одну з таких (з п’ятирічними сосонками) він із неприхованою гордістю називає «елітно­показовою». Крім рукотворного процесу, тут гарно постаралася й сама природа. Поряд із рядочками проглядається і, власне, природне поновлення, – характеризуючи ділянку, наочно демонструє ті чи інші відбірні екземпляри дерев.

Серед інших головних завдань старшого майстра лісу – і контроль за проведенням основних рубок, аби не було нелегальних рубок, крадіжок деревини, аби чесно проходив процес відвантаження продукції для реалізації. Опісля він, цей направду універсальний працівник, приймає очищену від дерев ділянку, на якій згодом буде здійснено посадку молодого лісу.

«Дерево – як людина, також має свій вік, свою тривалість життя. Приходить вік і його треба зрізати, – пояснює Юрій Артеменко. – Але обов’язково на його місце слід посадити інший. Воістину, якщо своїми руками посадити й доглянути дерево, пізніше радісно спостерігати, як воно росте. А висадивши – доглядати, як дитину. Причому заготовляти деревину також потрібно вчасно. Ось недавно зрізали сосну, якій 84 роки, а всередині вона трухлява, на цінний матеріал уже не годиться, лишень на другорядні цілі. Тому варто пам’ятати, що кожне дерево, як і людина, має свій вік. Різали ліс і наші діди та прадіди, висаджуючи натомість молоді насадження. Це специфіка роботи нашої галузі».

До усіх цих, звичних для старшого майстра, обов’язків, додався і вивіз заготовленої деревини з ділянки, де ліс достиг віку стиглості та пройшли лісозаготівельні роботи – для подальшої її переробки та реалізації. Тож роботи у лісівника вистачає щодень. Причому, процедура маркування заготовленої деревини (внесення в систему ЕОД заготовлених сортиментів) в Блідчанському лісництві ДП «Тетерівський лісгосп» від початку до кінця автоматизована.

Наочно це можна було побачити вже на іншій ділянці з діловою деревиною (тут лісостан досяг віку зрілості і був відведений в рубку головного користування), що йде на виготовлення якісних виробів із дерева. Ці дерева були посаджені ще в 20­х роках минулого століття…

– Кожна колода, якщо це не дрова, маркована, – коментує Юрій Миколайович. – Ділова деревина – рівна, довжиною 3 м. Маркуємо, зазначаючи діаметр кожної колоди, потім спеціальним молотком прибиваємо бирку, на якій зазначено всю інформацію і про підприємство, де її зрізано, і про колоду. Потім КПК для контролю лісопродукції, вона зчитується, відбувається обмін даними й інформація відразу направляється на головний сервер. А в нас фіксується, що ця бирка вже використана. Тобто, ми вводимо дані про лісгосп, лісництво, номер кварталу та виділу, де колода зрізана, ще – дані про саму колоду, клас її якості, породу, діаметр конкретної колоди, її довжину, прибиваємо та скануємо бирку. Потім передаємо інформацію на міні­принтер і роздруковуємо. Потім усе це можна перевірити в спеціальній програмі через мережу Інтернет. Для цього просто треба ввести номер бирки, і все. Навесні на цій ділянці висадять молодий ліс. На 1 га в середньому – 9 тисяч саджанців.

Перестояний, ослаблений ліс часто стає місцем розмноження шкідників, які пошкоджують розташовані поруч здорові насадження. І здоровий ліс з високоякісною діловою деревиною буквально на очах тоді гине та перетворюється на низькоякісний сухостій, повністю втративши свої корисні екологічні функції.

Але куди гірші за гусінь невиховані люди, зізнаються лісівники. Ті, хто «забувають» після себе сміття чи й умисно вивозять у ліс різний непотріб, котрий їм потім доводиться прибирати. Якщо їх ловлять «на гарячому», проводять бесіди. Хоча це й неефективно. Якщо ж людина порядна, вона й без нагадувань не насмітить. Ще лісівники слідкують, щоб квартальні стовпи, шлагбауми, рекреаційні зони були у гарному стані, де потрібно фарбують, ремонтують.

В лісі роботи вистачає кожного дня протягом року, але для старшого майстра лісу значний обсяг робіт крім цього – ще і з документацією, особливо в кінці місяця. Та при вмілому розподілі часу все Юрій Миколайович робить професійно, чітко, достатньо швидко і легко. Формула його успіху проста: робити добре те, що любиш, та робити це з максимальною віддачею. Про принциповість старшого майстра лісу, його добру обізнаність у лісовій справі, а також вміння відстояти свою правильну позицію знають всі.

Лісівники називають себе зеленим військом. І це – недалеко від істини. Тут кожен звичний до дисципліни, злагоджених оперативних і тактичних дій. Основні риси характеру, притаманні кожному з них – професіоналізм, порядність, патріотизм, інтелект, висока духовність, інтелігентність, розумний романтизм і турбота про майбутнє.

Кажуть, український лісівник, саджаючи деревце, може заглянути на сто років уперед. Бо є не лише господарем, а й оборонцем своєї землі. Тому можна з упевненістю говорити: допоки в лісі працюють люди, які по­справжньому закохані у свою справу і віддані їй душею і тілом, то все і в лісовій галузі,  і в Україні буде гаразд!

ДП «Тетерівський лісгосп».