«Головне для мене – щоб Іванківщина процвітала, а її жителі  – мали достаток…»

Публікації Трибуни Праці

– У грудні 2017 року ми прийшли працювати на Іванківщину. За неповні два роки нам вдалося отримати довіру не лише орендодавців Феневицької, Блідчанської і Шпилівської сільських рад, а й жителів цих територій. Більше того, до нас стали звертатись й інші власники земельних паїв району, щоб укласти договори на обробіток землі. Зокрема, – мешканці Дитятківської та Горностайпільської сільрад. Цим наші юристи нині і займаються. Вони ж ведуть переговори і з жителями Оранської сільської ради, де вже давно згорнуте сільгоспвиробництво і колишні лани роками заростають лісом.

Із розширенням діяльності ми реформувались і на сьогодні маємо групу компаній. Крім «Добробуту АГРО Феневичі», діють ще п’ять Товариств: «Аграрно­технологічна компанія», «Оцитель­АГРІ», «Ікс АГРО Сіт», «Мир АГРО Грант», «Мир АГРО Плюс».

На даний період орендуємо близько 5000 га земель.

– Скільки вже вдалося обробити, звільнивши від молодого, а то й більш ніж 10 ­літнього, самосійного лісу?

– У цей проект ми не шкодуємо коштів. На деяких полях затрати на приведення їх до ладу сягають 30000 гривень на 1 гектар, а таких ми вже ввели в обробіток більш ніж 600 гектарів. Чотири рази дискували зарослі бур’янами площі, вносили у грунт натуральні добрива, які сприяють перегниванню трав’яних решток.

Нині 400 га вже засіяли озимим житом. Сорт вибирали найбільш придатний до місцевої зони, першої репродукції.

Оскільки значна частина площ не оброблялась тривалий час, у майбутню сівозміну вводитимемо соняшник, сою та кукурудзу. Ці культури найкраще борються з бур’янами. У наступному році будемо сіяти сорго. Наші агрономи націлені на те, щоб вирощувати ті рослини, які максимально збережуть і так не дуже родючі землі.

– Вас не турбує велика територіальна розкиданість господарства?

– Звісно, у цьому є деяка незручність (свої нюанси). Тому ми розділили сільгоспвиробництво на два агрокластери (відстань між якими – до 50 км), передбачаючи створення відповідних виробничих баз. На даний момент у нас вона одна і знаходиться у Катюжанці Вишгородського району.

Із збільшенням кількості кадрів, зайнятих у нас, виникло й питання придбання будинку під офіс.

– Не отримуючи поки що прибутку від землі, виплачуєте орендну плату?..

– Нічого дивного у цьому немає. Я – співвласник агрофірми на Черкащині, що успішно діє і має хороші економічні результати. Ми розуміємо, що земля – це товар, який має давати прибуток. Причому, достойний.

Не згоден з тими, хто говорить, що на Поліссі через бідні грунти немає перспектив для аграріїв. Якщо правильно визначитись з культурами, підібрати агротехніку, вести  по сучасному землеробство – то і віддача не забариться…

Договори оренди з власниками паїв укладаємо на 7­10 років. Вона становить 10 відсотків від оцінки. Звичайно,  від 1000 гривень за кожен гектар (у середньому, бо, у залежності від кадастрової оцінки, сума коливається у бік збільшення) – це ще далеко не ті гроші, які вартує земельний пай. Але ми прагнемо виплачувати навіть ці (порівняно невеликі) кошти протягом року. З числа орендованих земель є малоефективні, заболочені. Багато їх – на територіях Блідчанської, Феневицької, Шпилівської сільрад, особливо – ті, що вздовж річки Тетерів. Проте і за них ми виплачуємо власникам кошти. Водночас виробляємо концепцію щодо залучення цих ділянок до виробництва.

Ще не закінчився строк виплати орендної плати, а ми вже майже на  80% розрахувались з власниками паїв. Виплату проводимо протягом року.

У грудні хочемо провести збори орендодавців та жителів сільських рад, на яких розповімо про свої плани та перспективи розвитку, вислухаємо їх думки.

– І що ж це за перспективи?

– Перш за все, працюємо над тим, щоб упродовж 2­3 років мати в обробітку до 10 тисяч гектарів. Наша мета – відновити посівні площі у районі, звільнити їх від кущів та дерев, ввести у цільове призначення для товарного сільгоспвиробництва. Плануємо будувати елеватор для очищення, досушування та зберігання насіння технічних культур, і головне – робити переробку того, що будемо вирощувати. А це – робочі місця. Хоч зайняли підготовлені площі зерновими, на перспективу плануємо ввести у сівозміну біогаз­культури (сорго, енергетичні кукурудзу та лозу).

Звертаємось до пасічників: якщо при цьому хтось захоче розширити своє бджолине господарство – підтримаємо матеріально.

Ведемо перемовини з австрійською фірмою щодо встановлення у районі локального, екологічного біогенератора, який би переробляв тріску, одержану від  вирубаних на полях дерев, а також – рослинні відходи, на електроенергію.

– До речі, де нині діваєте дерева, від яких звільняєте площі під сільгоспкультури?

– Раніше, наскільки мені відомо, деякі з агрофірм просто спалювали дерева на звільнених від них ділянках. Ми ж маємо подрібнювач, завдяки якому переробляємо гілки та стовбури на тріску. Потім її (за домовленістю) продаємо Поліській (м. Овруч Житомирської області), Іванківській ТЕС, підприємству в м. Малин на Житомирщині.

До реалізації складаємо тріску в двох спеціально відведених місцях у бурти. Щоправда, влітку якийсь (чи якісь) недоброзичливці спалили дві чергові її партії, нанісши подвійну шкоду: оточуючому середовищу і нашому підприємству. Адже скільки людських сил, часу, коштів було вкладено у роботу по розчищенню площ  від самосійних дерев: виривали їх потужними  тракторами з корінням, маніпуляторами навантажували на КрАЗи, звозили до місць зберігання…

– Обсяг робіт у вас – великий. Технікою обходитесь своєю чи наймаєте приватників?

– Власної техніки у нас мало. Використовуємо переважно найману. Маємо намір у наступному році придбати собі дещо.

Чим вигідне для інвестора Полісся? Агротехнікою вирощування сільгоспкультур. Тут, зазначу, можна дещо зекономити на використанні техніки. За рахунок  різних грунтів. Якщо, приміром, у чорноземній зоні кліматичні умови примушують одночасно виконувати польові роботи на різних ділянках, то тут є деякий часовий проміжок…

Маючи намір придбати нову сучасну техніку, налагодили зв’язки із Катюжанським вищим професійним училищем, щоб з числа його випускників (прекрасно – якщо ще й вихідців з Іванківського району) набрати кадри механізаторів.

– Кажуть, у вас непоганий соціальний пакет?

– Звичайно, він ще далекий від того, що ми могли б надати в сучасних умовах своїм працівникам та орендодавцям. Заробітну плату ми пропонуємо значно вищу, аніж в середньому отримують у районі. Навіть тим, хто не має кваліфікації, а є рядовим робітником. Учасників польових робіт забезпечуємо безкоштовно гарячими сніданками, обідами, вечерею.

На прохання сільських рад підтримуємо їх матеріально у вирішенні соціальних питань. Виділяємо кошти на потреби місцевих шкіл тощо. Надавали допомогу пожежникам у гасінні пожеж на орендованих нами землях, зарослих лісом. Щоб це лихо, яке часто виникає через незагашене вогнище та  недопалки, кинуті недбайливими відпочивальниками, можна було якнайшвидше локалізувати, надалі плануємо відновлювати систему меліоративних каналів. Аби автомобілям рятувальників не доводилось долати кілометри відстані у пошуках води для гасіння вогню.

Ми – відкриті й готові йти назустріч кожному, хто захоче з нами співпрацювати.

Підсумовуючи нашу розмову, скажу: головне для мене – щоб Іванківщина процвітала, а її жителі мали достаток та гідну оплату оренди земельних паїв. Для цього ми робимо все можливе. Але дива не буває: тільки спільними зусиллями з місцевими жителями та владою різних рівнів можна забезпечити добробут людей. Я намагаюсь бути для своїх пайовиків партнером для співпраці. Приємно, коли прагнеш для людей зробити добро і вони тобі віддячують тим же…

Інтерв’ю підготувала

Людмила ШУНКОВА.