ТАРИФИ «УКРПОШТИ» ЗРОСТАЮТЬ. ЯКІСТЬ ОБСЛУГОВУВАННЯ – НІ…

Публікації Трибуни Праці

 

 

В Україні продовжується невпинний і зовні не явно помітний процес доведення роздержавлених друкованих видань, в першу чергу – місцевих газет, до банкрутства й ліквідації.

Незважаючи на аргументовані й широко організовані протести редакцій друкованих ЗМІ, профільне міністерство   дозволило ПАТ «Укрпошта» вчергове підвищити тарифи на доставку поштових відправлень, в т.ч. преси. Хоча нам і було обіцяно ще влітку, що тарифи не зміняться. А тому редакції й подавали поштовикам дані про видавничу вартість своїх видань, виходячи зі своїх розрахунків.

Але сталося, як завжди в останні роки: нас знову поставили перед фактом. В результаті  редакціям розіслали додаткові договори, що передбачають встановлену самими поштовиками передплатну ціну на кожне друковане видання.  Котра помітно зросла на суму нової вартості доставки. Таким чином менеджмент цього поштового відомства різко «осучаснює» його діяльність: забезпечує  прибуткову роботу, свої високі зарплати «вгорі» й… низькі – «внизу», тобто, на місцях – листоношам…

Так, по деяких населених пунктах в областях, в т.ч. й на Київщині, де вкладаються відповідні кошти, створюється відповідна матбаза, поштове обслуговування  ставиться на сучасні рейки, образно кажучи. Але в Іванківському районі ми цього не бачимо. Саме через незадовільну організацію доставки їм преси наші земляки теж відмовляються передплачувати її. В райцентрі ще  можна купувати «Трибуну праці» в точках її роздрібного продажу. А по селах району, де редакція не  організовує таке розповсюдження, бо це економічно ще більш невигідно?..

Я вже не кажу про доходи громадян, які реально не зростають. Зате постійно зростає собівартість видання преси.  Зрівняти з якою передплатну ціну – означає – зрізати гілку, на якій сидиш… Саме тому, і я писав про це не один уже раз, й наша редакція теж не може підвищувати ціну газети, яка б компенсовувала затрати на її видання. В результаті маємо постійні збитки: передплатна вартість «Трибуни праці» удвічі (!)  менша її собівартості… Хто так працює в ринкових умовах – собі в збиток?..

Отож доводиться оголошувати на перше півріччя 2020 року таку передплатну вартість «Трибуни праці»:  місячна  становить 33,83 грн, на три місяці – 101,43, а на півроку – 202,98 грн.

Й так невеликий тираж райгазети впаде, очевидно, ще більше. А чим він менший, тим більша собівартість одного номера: закони економіки ніхто не відміняв…

А тут ще й державі байдуже – як давно вже видно – до того, що газети можуть припинити існування: хто в таких умовах їх випускатиме? Нашій районній владі теж це зрозуміло, але її представники, зокрема, депутати райради, нічого не роблять, аби покращити ситуацію. Хоча в переважній більшості районів Київщини допомагають виживати місцевим виданням всіма законними методами. Бо як же це – залишити людей без джерела місцевої інформації? Адже інтернет ще довго не замінить друковану пресу.

Павло СМОВЖ.