ЯК ЦЕ – НЕ ПЕРЕДПЛАЧУВАТИ Й НЕ ЧИТАТИ РАЙГАЗЕТУ?!.

Публікації Трибуни Праці

 

 

Часи сьогодні – нелегкі. Навіть районну газету «Трибуна праці» не кожен пенсіонер став виписувати: не вистачає грошей у багатьох навіть на продукти, медикаменти,  комунальні послуги. Тому й з’явилась в останні роки нова практика:  сусіди передплачують пресу в складчину. Так гуртом читаємо й районне видання.

Читаємо й обговорюємо потім проблеми   свого життя. А воно що не день, то не легше. Самі бачите: всі реформи,  які впроваджують в останні роки наші «верхи», не для людей, а за рахунок людей!.. Починаючи з медицини, освіти та інших галузей. А тут ще й пошта так реформується, що тільки один день на тиждень возять пресу та поштові відправлення по районах. А не за горами – продаж земель сільськогосподарських. Проти чого виступає більшість свідомих громадян України. Та хто їх слухає?!.

Нещодавно я стикнулась з кричущим і незрозумілим випадком. У вересні в «Трибуні праці» було опубліковано заяву про наміри ТОВ «Біогазенерго» щодо шкідливих викидів в атмосферу Іванківської ТЕС. Ми з сусідами звернулись в райдержадміністрацію, аби дізнатись, що вони з приводу цього думають і що збираються робити. Та нам сказали, що… не отримують (!)  райгазету.

Це не сміх, це навіть не вистачає у мене слів, щоб висловитись. Як це так, щоб в РДА не виписували й не читали свою районну газету?!.

Якось раніше у двох інших районних установах мені сказали, що не виписують «Трибуну праці». «А що ж ви виписуєте?» – запитала. – «Урядовий кур’єр»… То у мене запитання до багатьох керівників районних установ і організацій: «Невже вам нецікаво, що робиться у районі, як живуть люди, які й хто заходи проводить, як вирішуються чи не вирішуються різні проблеми?».

Жінки знають: дома не завжди є час читати пресу. Бо треба щось приготувати щодня для сім’ї, прання «дістає», а особливо коли малі діти, яких і в школу треба відправити, й із школи чи дитсадка забрати. На себе часу залишається зовсім мало або й ніяк не залишається. Саме тому багато людей  можуть заглянути в газету хоч би на роботі: не у всіх вона постраждає від цього… Тому вважаю, що райгазету треба передплачувати в кожній, навіть найменшій, установі. Це не такі великі затрати, щоб оправдовуватись нестачею коштів. Треба тільки хотіти. Інтернет – інтернетом, але ним не всі можуть і мають можливість користуватися вдома. Та й він ніколи не замінить місцеву газету з її конкретикою  в своєму регіоні.

Правда, «Трибуна праці» вже давно не пише про те, що роблять і чим займаються керівники району, депутати райради. Редактор не раз пояснював  причини цього: не хочуть, щоб райгазета висвітлювала їхню діяльність… До того ж, такі статті зараз треба оплачувати, уклавши спеціальний договір  з редакцією,  як  передбачено законодавчо. Але їм цього не треба! Оце така в нас сьогодні  влада в районі!..

В нашому районі не вирощується, як колись, навіть картопля. Для лікарні, чула, з Білорусії завезли її в цьому році. Так виходить, що «бацька» – хазяїн, а наші керівники тоді ж хто?.. Маючи хороші природно-географічні умови, непогані  землі, завозити картоплю з-за кордону –  це стид і ганьба!

Хто допоможе українському селу стати на ноги? Щоб не протягувати руки за кордони, просячи допомоги – грошима, технікою, технологіями, треба просто конкретно займатися наявними в нас проблемами, а не розкрадати цю державу до кінця!

Надія ЯКОВЕНКО,

смт Іванків.

Залишити відповідь