ОСВІДЧУЙТЕСЯ ВЧАСНО

Публікації Трибуни Праці

 

Під час лікування в стаціонарному відділенні обласної лікарні я стала свідком події, про яку хочу вам розповісти. Бо вона, думаю, буде повчальна для багатьох.

У спекотні дні нинішнього літа, коли й носа на вулицю не хотілося висовувати, я виходила в парк прогулятися дуже раненько. Там красиво: молоді й столітні дерева, клумби з квітами, газони, співають пташки, людей практично немає, бо о 5­й – 6­й іще більшість хворих спить. І ось одного дня попереду (за кілька метрів від мене) тихенькою ходою теж прогулювалася літня жінка. Аж тут швидко, майже підтюпцем, її обігнав немолодий чоловік, раптово зупинився, вхопив за плечі й повернув до себе обличчям, потім міцно пригорнув і поцілував у голову. Вона, як мені здалося, отетеріла. Порівнявшись із ними, чую такі слова тієї пані: “Ви що, чоловіче, з глузду з’їхали? Мабуть, обізналися?» А він їй у відповідь: «Ні, Галю, рідна, мила, кохана, не обізнався. Вислухай мене, будь ласка, бо поспішаю – маю лише півгодини вільного часу…»

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Почула і записала  Валентина ГУРИН.

Залишити відповідь