ЦСВЯП: РОБОТИ ЙДУТЬ У ВИСОКОМУ ТЕМПІ
Зважаючи на неослабний інтерес більшості читачів нашої газети до спорудження майже «по сусідству» з Іванківським районом Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) з українських АЕС, кілька днів тому я відвідав цей об’єкт у 30км чорнобильській зоні, аби на власні очі побачити й розповісти землякам про те, що там уже зроблено і що робиться. Моїми гідами були Максим Бродягін – заступник керівника дирекції ЦСВЯП, що будується, – начальник служби фізичного захисту цього об’єкта та Роман Зібніцький – представник дирекції з комунікацій ДП «НАЕК «Енергоатом».
Спорудження ЦСВЯП розпочалося в листопаді 2017 року – після офіційної церемонії урочистого старту робіт. Напружений з самого початку і чіткий ритм зусиль будівельників різних профілів в останні місяці 2019го тут ще більше інтенсифікувався. Адже перший пусковий комплекс сховища має бути зданий в експлуатацію, як і заплановано, у другому півріччі наступного 2020 року. Тобто, повинні пройти приймальні випробування з підготовки і встановлення на довготривале зберігання перших контейнерів з відпрацьованим ядерним паливом, що надійде з українських АЕС.
– Одночасно зводяться і будуть укомплектовуватися всім необхідним устаткуванням майже всі капітальні споруди, – розповідає по ходу нашого пересування великою територією Максим Володимирович. – Ось це будуть адмінкорпус та їдальня для персоналу, а он там – гараж для техніки й, зокрема, для ВКТ (вертикального контейнерного транспортера – авт.). А це – складські приміщення для доставлених до нас контейнерів, у які в подальшому буде завантажуватись паливо.
– Під’їзні залізничні колії вже прокладено на всій потрібній протяжності?
– Так, колії, що з’єднують ЦСВЯП із залізничними коліями загального користування, прокладено, проте магістральна ділянка від станції Вільча Поліського району до ст. Янів (балансоутримувач – АТ «Укрзалізниця») перебуває у стадії реконструкції, роботи ідуть дуже повільно у зв’язку із браком коштів у ДАЗВ (Держагенції зони відчуження).
Зверніть увагу на ось цю масивну, з монолітного бетону, споруду поруч з колією. Це вузол приймання ВЯП. Тут будуть здійснюватися основні технологічні операції з відпрацьованим ядерним паливом: прийом залізничних платформ із транспортними контейнерами, перевантаження герметичної корзини з паливом в інші контейнери, у яких ВЯП потрапить на майданчик для подальшого зберігання. Тут, як бачите, просторо і високо. За допомогою дуже потужного крана італійського виробництва контейнери (а вага кожного буде під 200 тонн!) вантажитимуться на вертикальний контейнерний транспортер, про який я вже говорив. Ця машина перевозитиме їх на спецмайданчик для довготривалого зберігання.
І так триватиме цілих 50 років – аж доки весь він не буде повністю заповнений контейнерами з ВЯП. За цей період їх тут має накопичитися 458 штук.
– Не лише населення нашого прилеглого регіону, а й багатьох екологів хвилює питання безпеки цього ядерного по своїй суті об’єкту. Що скажете про це?
– ВЯП буде зберігатися під контролем і гарантіями МАГАТЕ. Важливо знати: тут не будуть здійснюватися жодні технологічні операції, котрі могли б створювати якісь потенційні ризики. Вся необхідна підготовка відпрацьованого палива до безпечного зберігання проводитиметься на тих українських АЕС, де воно запечатується в спеціальні герметичні корзини і в транспортних контейнерах направлятиметься сюди. Тут же воно просто перевантажуватиметься в стаціонарні контейнери, у яких і зберігатиметься, як сьогодні розраховують вчені, близько ста років.
Ці контейнери, розроблені спеціалістами Holtec International. За сукупністю ВЯП зберігається за трьома стінкамибар’єрами. Крім того, між двома з них заливатиметься спеціальний бетон, котрий виготовлятиметься тут же, на місці. Для цього буде збудований бетонний завод. Саме тому ці контейнери в завантаженому вигляді й будуть такими важкими.
– Романе Григоровичу, треба пояснити моїм землякам, чому саме такий термін визначено – 100 років…
– Такі сховища – це елемент технології так званої відкладеної переробки відпрацьованого ядерного палива. Переробки колись, у майбутньому. Бо сьогодні ніде в світі ще немає економічно ефективних технологій, які б дозволяли максимально «витягувати» з відпрацьованого палива усі корисні складові, тобто ефективно переробляти його чи використовувати якимось іншим чином. Тому і в нас це не так званий «могильник», а саме сховище цінної сировини.
– Хто розробляв проект ЦСВЯП – українці чи американці?
– Розробляли всю необхідну документацію наші вчені та спеціалісти – з АТ «Київенергопроект». А от технології, що тут застосовуватимуться, і деяке обладнання, в тому числі контейнери HISTAR (для транспортування відпрацьованого ядерного палива), HITRAC (для перевантаження відпрацьованого палива) та HISTORM (для зберігання відпрацьованого ядерного палива на майданчику сховища) – зі США. Постачальник першої черги будівництва (94 контейнери) – всесвітньо відома американська компанія Holtec International. У подальшому планується розгорнути їх виробництво в Україні.
– Чи надійно охоронятиметься це сховище, Максиме Володимировичу?
– За своїми технічними параметрами воно відноситься до ядерних підприємств другої категорії. Тому охоронятиметься бійцями Національної гвардії України. А це вже передбачає дуже серйозну організацію системи фізичного захисту. Он бачите – те велике двоповерхове приміщення призначене саме для розміщення охорони…
Павло СМОВЖ.
P.S. Про конструкцію контейнерів, у яких зберігатиметься ВЯП, наша газета вже розповідала раніше. Як і про деякі інші речі стосовно ЦСВЯП, що цікавлять земляків. Тож повторюватись сьогодні нема доцільності. Проте схему його влаштування тут нагадаю (див. фото). А от деякі інші питання ми ще висвітлюватимемо.
Фото автора та “Енергоатом”.