АВАНТЮРНА ПРИГОДА БЕЗ РОЗГОЛОСУ

Публікації Трибуни Праці

 

Весілля вирувало, гикало, викабенювалося: віддавав дочку Ганну Кривий Панас за сусідського парубка Степана. Задерикувато визойкувала гармошка в руках вправного гармоніста: танцювали, розвихрену польку на два боки. Парубки летіли по колу, аж вихором здіймались у дівчат спідниці. Ще не зношені, не стоптані підбори рвали, встелений двором, спориш. Хвацько бив колотушкою у бухало циганкуватий Іван на прізвисько Ґедзь. В напівзатиснутих тонких його губах стрибала з одного боку в інший пригасла сигарета, немов соска у немовляти. Чубата голова була вкрита кепкою-шестиклинкою набакир. Весільний стіл не ломився від наїдків, бо ще люд тоді не вичухався, як слід, від війни. Але закусити оковиту було чим. Мужику – аби сивухи вдосталь… Білувато-сиза самогонка гордовито панувала на столах у чотирилітрових суліях. Пий, скільки влізе. Обмацує Іван танцюючих прищуленими сірими очицями. В них хіба розбереш, що: чи то заздрість, чи відверта насмішка, чи, бува, притлумлена погроза…

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Віктор БУТКО.

с. Термахівка.