ДЕЩО ПРО КОРОНАВІРУС

Блог редактора

 

Не хочу ніяким чином ні сам панікувати, ні залякувати читачів «Трибуни праці» небезпекою, котру – весь світ кричить уже! – несе в собі нова форма вірусу COVID 19 (виявляється, уже давно відомого людству: див. фото публікації в газеті «Здоровый образ жизни в Украине» за 2003 р.),  тобто, коронавірусу. Але знати про нього якомога більше, аби краще убезпечувати себе від захворювання ним, – необхідно. Купувати білі тапочки й покірно чекати кінця – це неправильно.

Наші урядовці й медики багато говорять про це, але народ, будемо відверті, мало бачить і вірить у те, що  держава захистить своїх громадян у повній мірі. Адже нині немає в світі вакцин або ліків для боротьби з Covid-19, тому медики лікують поки що лише симптоми. Деяким пацієнтам рекомендують  різні противірусні препарати, але їхню ефективність до цього часу не встановлено.

До речі, згідно з дослідженням CDC у Китаї, рівень смертності від вірусу істотно зростає з віком, а особи, старші за 80 років, піддаються найбільшому ризику смерті. Ця небезпечна хвороба на сьогодні поширилась більше як у 120 країнах світу. В Європі особливо швидко вона охопила благополучну, здавалось би, Італію. Де на протидію їй кинуто значні сили і ресурси. А що робитиметься в бідній Україні, коли, не дай, Боже, набере вона масовості?..

Кілька днів тому я звернувся до одного з фахівців заново створюваної епідеміологічної служби в районі з проханням надати в  нашу газету  конкретні рекомендації  щодо поведінки людей у цій ситуації. То він… категорично відмовився, зіславшись на те, що «зверху» немає ніяких вказівок щодо цього… Отож доводиться самому вишукувати хоч якусь інформацію й пропонувати її землякам.

До речі, соцмережами  та в деяких ЗМІ поширюються різні рекомендації – й українських лікарів, й зарубіжних. Зокрема, гуляє в інтернеті текст буцімто фахівця-епідеміолога з Китаю, який надіслав свої поради комусь з друзів в Україну. Висловлюються з цього приводу й просто небайдужі українці. Чи можна стовідсотково вірити таким порадам – не знаю: не спеціаліст у цих питаннях. Але що слід поширювати будь-які конкретні поради щодо можливості запобігання цій хворобі (чи відстрочення моменту захворювання?..) – у цьому  я впевнений. А тому й пропоную увазі читачів «Трибуни праці» ось такі думки з приводу, які вже  поширила одна з моїх колег.

Автор цих рекомендацій – її добрий знайомий,  кандидат біологічних наук.  Знаю з практики: різні люди сприймуть їх  по-різному. Але що робити: потопаючий хапається, як то мовиться, й за соломинку. Хай краще хоч елементарні речі ми знатимемо, як зовсім нічого. Бо, повторюю, наші медики й урядовці ще й досі  не взялися за широку інформаційну роботу з населенням України. Чи це тільки я її не бачу навколо себе?!.

Павло СМОВЖ.

Залишити відповідь