НАША ГАЗЕТА ВИХОДИТИМЕ. І БУДЬМО ОПТИМІСТАМИ!..

Блог редактора

 

У зв’язку з карантином в Україні, викликаним коронавірусом, працівники й нашої редакції перейшли на дистанційний метод роботи – на дому. Сучасні засоби інтернет-зв’язку дозволяють так працювати і журналістам теж. Тому цей номер «Трибуни праці» ми підготували в досі незвичних для себе умовах.

Як і всі, втрачаємо фінансово в умовах карантину й ми. І через те, що не всі рекламодавці, як і очікувалось, мають змогу звертатися до нас за телефонами чи електронною поштою, вказаними в оголошенні, вивішеному на вхідних дверях редакції.

Й це біда не лише наша: у районі більшість людей, особливо старшого віку, не користуються комп’ютерами й інтернетом. Як і по всій Україні також… І ця проблема – навіть з технічного боку – не швидко, мабуть зникне. На жаль.

І через те, що помітно здорожчують собівартість кожного номера газети інші фактори. Зокрема, нині, коли призупинено міжміські пасажирські перевезення, доводиться самостійно, власним авто, щоп’ятниці їздити в Київ за віддрукованим тиражем (поки ще пропускають у столицю індивідуальний транспорт). А це сьогодні недешево, м’яко
кажучи.

І через те, що в нашій друкарні – свої умови… Так, минулий номер «Трибуни праці», що вийшов половинним форматом (на 4-х сторінках), редакція змушена була оплачувати по ціні 8-сторінкового… Ми ж, зі свого боку, поставили ціну його роздрібного продажу меншу – як того вимагає логіка.

До речі, про собівартість газети. Кожного року я звітував перед читачами, називаючи затрати редакції на її випуск. Не буду ламати традицію, тому назву кілька цифр з бухгалтерського звіту за 2019 рік. Кожен примірник із загального тиражу «Трибуни праці» обійшовся нам торік у 13 грн 76 коп.

«Стоп-стоп!.. – може сказати дехто. – Згідно з передплатною ціною, а також в роздрібному продажу, вартість одного примірника газети майже вдвічі нижча!.. Як так можна працювати в ринкових умовах: без прибутку, з явними і значними збитками?!».

Повторюсь вкотре: виявляється, можна й так… Це коли всі зароблені редакцією кошти спрямовувати не на зарплату з преміями, не на оновлення маттехбази та інші необхідні цілі, а вкладати їх лише у випуск газети. Тим самим дотуючи її читачів. Хто захоче, може порахувати сам, скільки місяців на рік її отримують люди за свої кровні, а скільки – для
себе безплатно (але за гроші редакції). Підняти ж ціну хоч би до собівартості – значить, лишитися читачів: хто сьогодні готовий, особливо з малозабезпечених земляків, передплачувати райгазету за 1430 гривень на рік?..

Раніше цю ситуацію трохи «розрулювала» допомога з райбюджету, яка надавалася редакції у вигляді дотацій. Адже газета – це єдине друковане джерело інформації в районі. Вже кілька років такого немає. Райрада та райдержадміністрація не зацікавлені в тому, щоб «Трибуна праці» різнобічно висвітлювала всі питання, що цікавлять жителів району. І це говорить про недостатній рівень розуміння вимог сьогодення людьми, які там працюють – обрані населенням і призначені зверху.
До речі, нині, коли люди особливо потребують своєчасної та об’єктивної інформації про діяльність місцевої влади, зокрема, здійснювані нею заходи щодо мінімізації розповсюдження небезпечної хвороби в нашому районі, – ставки на райгазету вона не робить. Й пояснення, що потрібна інформація розміщується нею в інтернеті на сайті РДА та
райради, – непереконливе: хіба її там читає переважна більшість населення?!.

Але ми, попри все, намагаємось самостійно готувати й оприлюднювати потрібну вам, шановні читачі, інформацію. В цьому номері газети – також

Ще одне «до речі» – явно виражена потреба все більшої кількості наших земляків читати свою районку. Щомісяця число передплатників «Трибуни праці» хоч і не набагато, але зростає. У березні додалося їх 24, у квітні – ще 63. Й це зобов’язує нас, журналістів, бути ще більш відповідальними – за кожне своє слово, за зміст видання в цілому, за оперативність у донесенні потрібної людям, актуальної не лише сьогодні інформації.

Проте не все залежить від нас. Кілька днів тому Національна асоціація медіа попросила всіх українських журналістів і представників громадських організацій підтримати Звернення до народних депутатів України, аби ті невідкладно вжили заходів для підтримки функціонування медіа в умовах запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів – для уникнення невідворотних наслідків… Річ у тому, що пандемія коронавірусної хвороби COVID-19, котра змушує запроваджувати масштабні обмежувальні (протиепідемічні) заходи у всіх сферах суспільного життя, стала причиною критичного зниження доходів медіа, що створює загрозу їх незалежності та існування. Як зреагують уряд і депутати – невідомо: всі бачимо їхню поведінку в цій ситуації. Хочеться й тут бути оптимістом… Будемо оптимістами?..

Павло СМОВЖ.