МИ ПОЛИНОМ НЕ СТАЛИ

Публікації Трибуни Праці

Заросла дорога  в наш Чорнобиль,

Холодом повіяло біди…

Та ніщо поліський рід не зломить,

Силу ту, що нам дали діди!

Заростають села бур’янами,

За деревами не видно димарів,

Але ми всі разом – думкою, серцями.

Рід наш вільний прадідів­дідів

Дух незламний кличе в височінь

І дорогою до вічності веде

Те поліське родюче коріння,

Що й на скелі голій проросте.

Нас розкидали перлинками по світу,

Щоб нове несли ми в різний час,

Підросли уже Полісся діти,

І гіллям своїм прикрили нас.

Ми, як роси, що туманом впали

І розсипались по всій святій Землі,

Ми, як зорі, полином не стали –

Сонцем і житами проросли!

Наталія НЕНЮК.

20 вересня 2015 р.

 (Із збірника поезій  “Мудрості намисто”).