Я  І ТИ

Публікації Трибуни Праці

 

Я – майстер світла і вогню,

І вічно голубого неба.

Я – дивна пісня кришталю

І ніжного тепла потреба.

Коли промовлю, що люблю,

В ту ж мить вогнями запалає

Бажання щастя без жалю

В очей блакитнім небокраї,

В яких нестримно потону,

Бо можу споглядати вічно

У них і синю тінь сумну,

І кришталю прозорість вічну,

І срібний усміх, і тепло,

І м’якість тихої задуми…

Я – твого моря джерело,

Ти – настрою мого парфуми.

Я – скрипка, ти – моя струна,

Я – птах, ти – голос мій і крила.

Я – твоя вічна дивина,

А ти – мого натхнення сила.

 

СОНЕТНА

ПІСНЯ

Любов – як пісня:

ніжно душу рве,

Бринить на струнах душ,

крихких, бентежних.

Так м’яко, солодко,

шовково­обережно

Й підступно

зачіпає за живе.

Дає нам крила і

підносить аж до хмар –

Й нам до снаги тоді усе,

здається…

А потім музика

чарівна нагло рветься,

І від ударів чути

дикий рев фанфар:

То хтось над вашим

почуттям сміється,

А пісня вже

над кимось іншим в’ється,

Бо вільна,

мов той вітер між заграв…

Чи знає хтось,

як ту спинити волю,

Розливши душу

квітів серед поля,

Щоб світ

мелодію розради написав?

Наталія МЕЛЬНИЧЕНКО.