ПАМ’ЯТЬ – НАЙКРАЩА  ВДЯЧНІСТЬ  НАЩАДКІВ

Блог редактора

 

Про це наша газета вже розповідала колись. Але, як показує життя, не зайве періодично повертатися до такої інформації: вона завжди комусь потрібна. Якщо не дітям, то внукам-правнукам фронтовиків, які поклали свої життя (а багатьом доля його зберегла в тій страшній людській м’ясорубці) на фронтах Другої світової війни 1939-1945 рр. Зокрема, – в період 1941-1945-го років, який значна частина нашого суспільства називала і досі називає Великою Вітчизняною війною народів колишнього СРСР з гітлерівською Німеччиною.

Остання редакційна пошта (див. 3 стор. сьогоднішнього номера нашої газети) це підтверджує: багатьом сучасникам хочеться більше знати про своїх рідних попередників, віддавати їм заслужену шану, передавати естафету пам’яті про них своїм сучасникам і наступникам. Тому й пишу ці рядки.

Є такий російський портал – “ПАМЯТЬ НАРОДА 1941-1945” (https://pamyat-naroda.ru). Зайшовши на нього та ввівши персональні дані людини, яка вас цікавить (ПІБ та рік народження), можна швидко і просто відкрити сторінку, на якій знайдете конкретну інформацію про неї. Саме там я нещодавно передивлявся  знову відомості про свого батька-фронтовика, поновлював у своїй пам’яті дати з його нагородних документів, номери військових частин, у складі яких він дійшов до Берліна.

В розділах цього інформаційно-аналітичного порталу можна знайти різну інформацію про ту війну планетарного масштабу. Вони містять детальну інформацію про героїв війни, в т.ч. загиблих і пропалих безвісти, про бойові операції, військові поховання (сучасні, первинні),  військові частини, документи в/ч – включаючи місця вибуття солдатів та офіцерів, госпіталі, табори тощо. А в розділі “Истории пользователей” можна навіть самому розмістити розповіді чи спогади про людей, чиї долі зачепила та війна.

Головна мета проекту «Пам’ять народу»,  пояснюють його організатори, – надати можливість користувачам отримати найбільш повну інформацію про учасників Великої Вітчизняної війни за рахунок нових інтерактивних інструментів і розвитку узагальнених банків даних «Меморіал» і «Подвиг народу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».

У рамках  цього проекту  вперше оцифровано і викладено в інтернет 425 тисяч архівних документів фронтів, армій та інших з’єднань Червоної Армії. Це оригінальні документи про хід бойових дій, накази, доповіді командувачів, оперативні описи бойової обстановки. Крім того, відскановані та систематизовані понад 100 тисяч військових карт, з яких у подальшому була введена в базу даних інформація про всі зазначені на них військові частини. Вивчення цих документів, а також геоприв’язка всіх даних про місця народження, призову, загибелі та останнього місця служби солдат і офіцерів дозволяють відновити героїчний шлях учасників війни – від призову до повернення додому.

Рядки з нагородних листів з описами подвигів, представлень до нагород – це  красномовні свідчення доль солдат і офіцерів. Таких записів на порталі – більше 18 мільйонів (!). Номерних нагороджень оцифровано понад 12,5 мільйона, або більше 80%. Описи подвигів тепер доповнюються обставинами їх здійснення за записами журналів бойових дій і документів оперативного управління.

На порталі зібрана й відкрита інформація про місця первинних поховань більше 5 млн солдатів і офіцерів, які загинули в боях або померли від ран та хвороб у госпіталях і медсанбатах. А об’єднання всіх даних в одному проекті дає можливість людям самим шукати документи, створювати особисті архіви, вивчати обставини і трагічні моменти бойових дій. Рідні та близькі, дізнавшись адресу основного поховання і знайшовши це місце на історичній та сучасній картах, можуть ще й таким чином вшановувати і зафіксовувати пам’ять про подвиги батьків, дідів і прадідів.

Важливо те, що робота по відновленню історії тієї війни і кожного її учасника продовжується. Адже ще не встановлено приблизно 1,8 млн імен похованих у первинних місцях поховань.

І на закінчення. Кілька днів тому – 8 травня – в Україні, як і в усій Європі, відзначався День пам’яті і примирення. А 9 травня 2020 року в нас – уже 75-й День Перемоги над гітлерівським нацизмом у Другій світовій війні. Проте в рамках триваючого і в Україні карантину з приводу пандемії коронавірусу COVID-19  відзначення  цих дат було нетрадиційно скромним, можна так сказати. Та ще й розуміння суспільної важливості цієї  дати в сучасників уже різне – залежно від рівня ставлення до історії свого народу… Дискусії в соціальних мережах – яскраве цьому свідчення. Мабуть, саме тому нинішнє  керівництво району навіть не привітало через райгазету – основне джерело місцевої інформації – дуже небагаточисельних уже учасників бойових дій та ветеранів війни і праці найстаршого покоління. Й тому багато хто гостро негативно зреагував на таке до себе  ставлення…

Заради об’єктивності слід сказати, що й ми в силу деяких серйозних причин не змогли в минулому номері газети більш широко акцентувати увагу читачів на ювілейній даті.

…Її, цю Велику Перемогу, здобуту ціною понад 50 мільйонів життів, у тому числі – мінімум 8 млн загиблих українців, наближав та здобував і мій батько (на фото). Я чомусь раніше невиправдано скромним був: так і не описав  бойовий шлях фронтовика. Його вже 22 роки немає серед нас. Але пам’ять вдячних нащадків непідвладна часу! На цих знімках  він з першою своєю нагородою – медаллю “За боевые заслуги”. Воював у 426-му ОМСБ 351 стрілецької  дивізії  1-го Українського фронту. Потім був відзначений ще двома орденами “Красной Звезды” та, закономірно для всіх, кому пощастило живими дійти до Рейхстага й повернутися додому, – медаллю “За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.”  (Про інші державні нагороди, отримані вже в повоєнні мирні роки, не згадую навіть: їх було немало).

Дякую, батьку, за все, чим ти заслужив нашу Пам’ять!

Павло СМОВЖ.

 

Залишити відповідь