Запізніле каяття…

Публікації Трибуни Праці

 

Розповім одну цікаву, як на мене, історію, яку почула від знайомих.

…Галина з Петром справляли весілля – віддавали доньку заміж. Весілля було гучне, розмашисте. Святкували по-колишньому, вдома: не захотіли ні кафе, ні ресторанів. Запросили кухарів, накрили в палатці столи: місця в дворі вистачило. Гостей було дуже багато, сотень десь так зо три. Зі сватами порадились, а вони, на рідкість, виявились напрочуд приємними людьми. Тож відразу після знайомства знайшли з ними спільну мову. Бо, як одружували сина, то мали цілу купу проблем: і те не так, і це – не так: не вгодиш. Та й породичавшись, невістчині батьки не захотіли спілкуватись з Галею і Петром: якісь гордовиті були.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Валентина ГУРИН.