БУДУВАТИ І ПРОДАВАТИ  ТРЕБА ВМІТИ… або Анатомія правди і неправди

Блог редактора

 

 До редакції «Трибуни праці» за захистом свого  імені, тобто, честі й гідності, звернулася посадова особа.  Попросила, аби  редактор розповів у газеті  про  ситуацію, котра необ’єктивно, на її переконання, була описана в  соцмережі “Фейсбук” 11 червня ц.р. Я погодився ознайомитись з деякими деталями тієї  історії з купівлею-продажем житлового будинку в райцентрі за хорошу ціну, як для нашого селища і району. Спробую розповісти без емоцій і  перекручень  фактів  – не так, як це зробили представники  однієї з політичних партій, котра націлила свою увагу й на наш район в процесі своєї підготовки до цьогорічних (мають відбутися у жовтні) виборів у місцеві ради.

Цією посадовою особою була  Феневицький сільський голова Галина Козаченко. Вона потрапила  «під роздачу»  у соцмережі “Фейсбук” за факт придбання за бюджетні кошти житлового будинку в Іванкові для трьох АТОвців з Феневич.

Про те, як  описала  ту історію людина під ніком Ekaterina Gold у створеній під ці вибори, слід вважати, загальнодоступній групі ФБ «Партия Шария 96 округ» (поширивши свою не зовсім об’єктивну інформацію ще й у групі «Феневичі» цієї ж соцмережі) – наприкінці даної статті. А зараз – реальна передісторія та хронологія подій.  Вони дійсно варті уваги.

Мова йде про будинок А.П. Нестеренка, в 1994-1995 роках збудований, пригадується,  силами й коштами Іванківського «Райагротехсервісу»  для свого керівника по вул. Чорнобильській, 19, в Іванкові. (В ті роки це була поширена практика для багатьох підприємств і організацій, де були відповідні для цього можливості  й ресурси). Перебравшись торік в інше житло і домовившись, очевидно, про хороший варіант  продажу свого будинку (як тепер зрозуміло – з керівниками райради та Феневицьким сільським головою), глава родини Нестеренків  у липні минулого року замовив у суб’єкта оціночної діяльності – ФОП Бондаренка О.П. офіційний «Висновок про вартість об’єкта оцінки». 19.07.2019 р. цей документ  був наданий замовнику. В ньому значиться: «Ринкова (оціночна) вартість об’єкта оцінки складає, без ПДВ, 775940 грн».

Для чого це робилося? А без такого висновку використати бюджетні кошти в даному випадку було неможливо. Значить, ще влітку вже все було вирішено.

Чи причетна до цього співвласниця будинку – депутат райради, завідуюча Іванківським районним територіальним центром соціального обслуговування Н.М. Нестеренко – категорично стверджувати ніхто не буде: за руку, як то мовиться, не зловлена. Можна лише будувати здогади. Але як би там не було, а вже  наприкінці вересня   питання про виділення грошей на купівлю житла для потреб Феневицької сільради включили в порядок денний сесії райради. Депутати погодились частково профінансувати цей «проєкт» з райбюджету.

Формально всіх необхідних процедур було дотримано. Навіть у «Трибуні праці» за 25 жовтня  опубліковано інформацію про те, що Феневицька сільрада  оголошує конкурс на придбання житла для учасника антитерористичної операції.

26 листопада Договором №4 між Іванківською районною радою в особі  її голови Потієнка В.І. та Феневицькою сільською радою в особі  сільського голови Козаченко Г.І.  зафіксовано, що райрада зобов’язується передати із спеціального фонду райбюджету на 2019 рік на засадах міжбюджетного трансферту, а сільрада – прийняти кошти в сумі 400 тисяч грн (цитата)  «на співфінансування придбання житла учаснику АТО згідно рішення сесії райради від 27 вересня 2019 р. № VII-48/621».

Галина Іванівна стверджує, що жодного голосу районних депутатів проти цього рішення не було: прийняли його навіть без обговорення і якихось запитань.

Решту потрібної суми грошей сільрада  виділила із свого бюджету (котрий складав торік дещо більше 1 млн 700 тис. грн).  В нотаріуса  оформили відповідні документи. За будинок було сплачено 727 050 грн, за землю присадибної ділянки ( 0,1231 га)  – 68936 грн. Тобто, по курсу долара на той час, «об’єкт оцінки» був проданий за 32 з чимось тисяч американських гривень…

Далі події  розвивалися ще швидше. На засіданні громадської комісії з житлових питань при виконкомі Феневицької сільради 4 грудня 2019 року було вирішено рекомендувати виконкому видати ордер на вселення в цей  будинок Романенку Олександру Сергійовичу, його дружині  Романенко Тетяні Ігорівні та їхнім дітям Романенку Єгору Олександровичу і Романенку Дмитру Олександровичу, а також Романенку Андрію Сергійовичу та Романенку Сергію Сергійовичу. Що й було виконкомом зроблено.

Тут слід пояснити, хто всі ці дорослі Романенки. Це три рідні брати з багатодітної родини, всі троє – учасники АТО. До речі, Сергій і нині перебуває на Сході України в ООС – служить за контрактом. Придбаний для них будинок – двоповерховий, тож брати погодились там жити разом. А в їх односельчан нарікань на такі дії сільради та райради начебто немає…

Про те, чи всім продавцям житла в нашому районі так «везе» і ким треба бути, щоб тобі «везло» – то  може бути окрема тема розмови. Сьогоднішня ж – про «голі» факти.

Погодившись розповісти всі деталі цієї історії, для змалювання цілісної картини ситуації та заради справедливості необхідно також об’єктивно  проаналізувати і  згадуваний на початку  цієї статті пост у ФБ  невідомої мені особи, що підписалася як Ekaterina Gold під тією не зовсім достовірною саркастично-викривальною інформацією. Адже якби ця людина дійсно керувалася принципом  неупередженості, то її розслідування могло бути іншим – у всьому правдивим і не «натягнутим», як то мовиться. Тоді б і не демонструвалося яскраво виражене бажання за всяку ціну створити саме негативну картинку.

Чому так активізувалися члени названої вище партії  (й не лише в нашому районі) – зрозуміло: прагнуть набрати якомога більше «балів» на близьких виборах. Похвально те, що їхня нинішня робота спрямована й на викриття різних негативних фактів, невідомих широкому загалу. Але  ж якби ще й більш кваліфіковано та відповідально вони це робили!.. Бо, як відомо, навіть ложка дьогтю псує бочку меду. Підтвердження цьому – наступні  приклади, взяті  з виставленої інформації у ФБ,  названої (цитую дослівно) «Расследование № 6.  Подяка і оголошення».

По-перше, там говориться, що майже 800 тисяч гривень на той будинок повністю взяті з сільського бюджету. По-друге, повідомляється, що сесія, на якій феневицькі депутати проголосували за купівлю цього будинку, – «№1 2015 року»… Але  далі – протиріччя: уточнюється, що п’ять років тому на тій сесії виділяли тільки земельні ділянки для сільчан, у т.ч. й для згадуваного чомусь учасника АТО Белиха А.А., якому  надали для забудови землю в селі Р. Тальська. Правда, техдокументацію на неї через деякі технічні проблеми й досі не затверджено, але процес вирішення цього питання вже завершується, як запевнила сільський голова.

Більше того, зробивши  нічим не підтверджуваний в тексті висновок про те, що якісь  «можновладці наживаються на АТОвцях, родичах учасників і постраждалих від війни», лунає начебто докір, що «в будинок (про який ця вся історія – П.С.) навесні заселилася молода сім’я АТОвця (не Белиха)».

У мене теж виникає запитання: а навіщо так валити всі ці імена й факти в одну купу з відвертою неправдою?.. При чому тут захисник України Белих, якому давно виділили – по його заяві – земельну ділянку під забудову і питання про надання йому ще й житла ніколи не розглядалося? Навіщо згадується син сільського голови, який служив у ЗСУ в 2018 році? Щоб складалося враження, що це  мама затіяла все в його інтересах? Так це ж не так!

В цій «купі» опинився  навіть лічильник, встановлений за кошти сільради, як стверджується, в тому будинку вже після його купівлі. Дійсно, лічильник для обліку води встановлювали весною ц.р., але в… приміщенні виконкому сільради. Бо в придбаному житлі – там давно  все «о-кей» по вищому розряду!..

«Ми обов’язково прослідкуємо, щоб будинок таки перейшов у власність тих, хто зараз в нього заселився…» – запевняє автор цього  «розслідування». А навіщо «прослідковувати», коли вже  туди заселені люди,  видані ордери і  навіть оформлені пільги учасника бойових дій Олександра Романенка за цією адресою? Для свого дешевого партійного піару?..

Я вже не буду про те, що в опублікованих у ФБ фото документів розголошуються без згоди відповідних осіб їхні персональні дані, що є конфіденційною інформацією, котра навіть у деклараціях про доходи не вказується. Що це може обернутися відповідальністю – нагадувати не потрібно…

Одним словом, є про що говорити в плані неоковирного «натягування» звинувачень, але більше не наводитиму «білих ниток», якими партійний розслідувач Ekaterina Gold спробував зшити свою звинувачувальну інформацію, непрофесійно написану в стилі «саркастичний вінегрет». Просто хочеться порадити членам  цієї команди: шановні, якщо беретеся за серйозну справу, то й робіть її серйозно. І доручайте подібне підготовленим людям. «На городі бузина…» не проходить сьогодні. Майже не проходить… Майже ніде… Будьте свідомі того, що  не  аргументовані достатньо звинувачувальні матеріали (котрі насправді  завуальовано мають формувати імідж  вашої політсили) викликають у  розважливих людей зворотний вашим очікуванням ефект…

   Павло СМОВЖ.

 

Залишити відповідь