Вдовина доля
Війна 1941-1945 рр. залишила по собі невигойні рани не лише на землі, а і в душах людей, посиротивши дітей, віднявши чоловіків у жінок, котрі відтак стали вдовами. Про одну з них напередодні Дня Вдови (23 червня) і піде ця розповідь.
Листоноша у ті воєнні часи не був бажаним гостем у соснівчан (як, між іншим, у кожному населеному пункті), бо приносив у оселі страшні звістки, так звані похоронки. Які надовго полишали у домівках сільчан невиплакане горе і чорний смуток.
Того квітневого дня родина ЩербаківСидоренків, що мешкала на хуторі Бондарня, отримала радісну звістку з фронту, з далекої Німеччини, од Антона Щербака, чоловіка Марії.
«Дорогенькі мої, пишу поспіхом. Готуємось до наступу. Візьмемо Берлін і вже буде кінець війні. Чекайте на мене. Марієчко, гляди дітей. Твій Антон».
Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.
Віктор БУТКО,
с. Термахівка.
На знімку: родина Марії Щербак (зліва направо): перший ряд – діти: Оксана та Григорій; другий ряд – батьки: Василина Василівна та Потап Васильович; третій ряд: вдова Марія та її менша сестра Анастасія.