І ВОНИ ПРАГНУТЬ ЗНОВУ  СТАТИ  ДЕПУТАТАМИ…

Блог редактора

17 липня у стінах Іванківської райради відбулась  абсолютно непомітна для  жителів нашого району подія. Проте вона має  дуже важливе значення. Адже зовсім невеличка група депутатів прийняла рішення продовжувати тримати населення району подалі від всебічного й доступного його інформування  про діяльність райради та райдержадміністрації. Про це й поговоримо.

А було так. Напередодні депутат райради, керівник фракції ВО «Свобода» Олег Береговий письмово звернувся до голови ради Валерія Потієнка з пропозицією внести у порядок денний найближчої, вже запланованої, сесії питання про укладення з редакцією «Трибуни праці» угоди та виділення  під неї коштів, потрібних для висвітлення в райгазеті діяльності районної ради. Мотивуючи це всім уже  відомою ситуацією (цитата): «Останніми роками жителі Іванківського району позбавлені можливості бути поінформованими про діяльність  Іванківської районної ради, прийняті нею рішення та звернення до вищих органів влади в Україні…».

Річ у тім, що органи державної влади та місцевого самоврядування зобов’язані це робити згідно з аж чотирма (!) діючими в Україні законами. І саме – на договірних умовах з друкованими ЗМІ, передбачаючи кошти на оплату таких публікацій у місцевих (районних) бюджетах. Бо так працювати вже давно вимагають ринкові умови та  проведене в Україні роздержавлення друкованих ЗМІ. Котрі уже кілька років повсюдно не є комунальними виданнями, підконтрольними  колишнім їх співзасновникам – органам влади. (А мати свої власні – тобто, офіційні – друковані видання  державній владі та  місцевому самоврядуванню тепер заборонено).

Але в нашому районі  закон – не указ декому… В нас дивляться багато на що по­іншому – через призму  особистої приязні чи неприязні до когось. В даному випадку – друге:  до редактора. Який прагне писати більше правди у своєму періодичному виданні. Але ж  правда про себе далеко не всім треба: вона буває колючою і неприємною, коли ти «білий і пухнастий»  у власних очах і зовсім не такий – в очах людей…

Саме тому 17 липня на засіданні бюджетної комісії ради, де розглядалися питання порядку денного чергової сесії, поміркованого обговорення пропозиції, викладеної у згадуваному зверненні депутата О. Берегового, не вийшло. Хоч присутній там голова РДА Сергій Яценко й намагався пояснити, що це треба всім – і райраді та РДА, і жителям району, котрі  мають знати, які регуляторні акти, наприклад, видає адміністрація, які питання взагалі вирішує влада у районі, що їй вдається і що не вдається та чому.

Не вийшло. Бо заступник голови цієї комісії Тетяна Свириденко – дружина керівника депутатської фракції у райраді від порошенківської партії «Європейська Солідарність» (10 депутатів) А. Свириденка (яка раніше сама її очолювала) одразу ж категорично заявила про те, що ні вона особисто, ні члени їхньої фракції голосувати за укладення такої угоди й виділення під неї коштів не будуть. Більше того,  ультимативним тоном «порекомендувала» взагалі вилучити це питання з порядку денного  сесії. Її очікувано підтримав голова комісії, член партійної фракції «Наш край» ( 9 депутатів) О. Жданов. А до цього всього ще й  присутній там голова райради В. Потієнко підлив «масла у вогонь» неправдивою реплікою про умови  інформаційного співробітництва з «Трибуною праці»: буцімто, редакції  потрібно наперед перераховувати всі виділені для цієї мети кошти…

(Хоча  таке ніде не практикується й просто неможливе через правила роботи Держказначейства: акт – гроші…Тим більше, що у затвердженій торік на сесії райради  аналогічній угоді – але так і не профінансованій! – вказано чітко: оплата проводиться щомісячно, після  публікації в газеті погоджених за тематикою матеріалів  та згідно з наданими редакцією актами виконаних робіт).

Тож чотирма голосами з п’яти присутніх на цьому засіданні членів комісії і вирішили – не виносити дане питання на сесію.

З багатьох можливих коментарів цієї ситуації дам лише такий. Як і за що голосувати чи не голосувати на сесіях – вирішують, на жаль,  не самі депутати, а очільники партійних фракцій. Або навіть їхні дружини…Тому так недемократично влаштована партійна «солідарність» і змушує багатьох обранців підкорятись волі своїх політичних керівників. Цим самим перетворюючись  у покірних, нерідко –  ще й мовчазних на сесійних засіданнях, «ягнят» (вибачайте за таке порівняння). Я спостерігав це на сесіях нашої райради не раз, а ми всі з вами – постійно бачимо таке по телевізору, тому так упевнено про це й кажу.

Отож на сесії райради, в черговий раз перенесеній (учора мені ще не відомо було, коли вона відбудеться),  не розглядалось питання про висвітлення діяльності Іванківської райради та РДА у  місцевій газеті.

А тим часом мешканці району багато чого не знають з того, що мали б по закону знати.    Наприклад, про останній регуляторний акт РДА, котрий передбачає розширення переліку платних послуг населенню в Іванківській ЦРЛ.  Про це наша газета після перевірки інформації, що надійшла в редакцію, розповість пізніше. Як і про те, чи справді декого з наших земляків відправляли робити аналіз крові у приватні лабораторії за 700 гривень, та чи є факти оплати деким із наших земляків лабораторних ПЛР­тестів на коронавірус, котрі мають виконуватися безкоштовно.

А й справді: менше знаєш – краще спиш… Саме з цією постійною  «турботою» про жителів району – тобто, своїх виборців! – і не хочуть деякі депутати райради нинішнього скликання (точніше, окремі їх покровителі), щоб «Трибуна праці» взагалі щось писала про діяльність/бездіяльність органів місцевого самоврядування та державної виконавчої влади у районі.

А тут ще й слушну для декого нагоду звести ще раз давні рахунки з редактором не можна пропустити…

До цього всього є ще  причини, чому наші депутати не  звітують у пресі перед виборцями про свою депутатську діяльність. Чому не хочуть, щоб газета розповідала про те, які питання і як саме розглядаються на сесіях райради, взагалі – про розв’язання в районі за їхньою  участю/неучастю  існуючих проблем. Відповідь – на поверхні: більшості з них немає про що говорити. Бо вся  активність декого обмежується, як правило, періодичними палкими й непримиренними міжфракційними суперечками у ході з’ясування… міжпартійних стосунків. Або ж просто мовчанням у сесійній залі та дружним голосуванням так, як їм сказано наперед на засіданні фракцій, що проводяться перед кожною сесією…

А проблем, котрі слід спільно розв’язувати у районі – більше, ніж досить. Наприклад,  попередні, та й  сьогоднішні теж, керівники Іванківської райдержадміністрації (у першу чергу – М. Лісогор, Т. Свириденко), а також голова райради В. Потієнко, фактично нічого не зробили за час своєї роботи, щоб якнайшвидше і якнайбільше залучити в район передбачених законом енергоатомівських коштів від ЦСВЯП. Хіба не повинна була активно сприяти цьому райрада з її депутатами, об’єднавши свої зусилля з РДА? Не тільки могла – зобов’язана була! Щоб не «профукувати» величезні для району  кошти загальною сумою близько одного мільярда (!) гривень…

Та цього не бачимо й дотепер. А вже восени здаватиметься перша черга того ядерного об’єкта. Тому в наш район і досі не зайшли гарантовані спеціальним законом гроші, а ми чуємо лише обіцянки з боку керівництва області, на жаль. Зате дехто з колишніх керівників став фігурантом кримінальних проваджень…

А ще є неприховане бажання декого в райраді бути цензором місцевої приватної газети. Це зовсім не смішне, як може здаватися сьогодні, прагнення  проявилося і на згадуваному засіданні  комісії райради. Там (вкотре уже!) прозвучало як осуд і незадоволення тим, що редактор  не йде на умови, котрі йому висуваються: попередньо погоджувати в райраді тексти усіх публікацій, що стосуватимуться її депутатів і керівників. До речі, цікаво: а з ким  персонально погоджувати? Про це лукаво мовчать, а я сам ніяк не можу здогадатися…

Звичайно, редакція  і далі зможе обходитися без такого плану публікацій. Не маючи ні можливості, ні навіть бажання за власний кошт висвітлювати  «досягнення» районної влади. Але  біда в іншому  – що населення району не отримує належної інформації про діяльність ради та РДА. Хоч це –  безумовне право наших громадян, також передбачене законодавчо!

Та поки що ніхто за таку поведінку депутатів Іванківської райради – тобто, за невиконання ними законів своєї країни – не запитав з них ніяким чином. Що ж, така сьогодні в нас держава…

До речі, частка вини за подібне лежить і на нас, виборцях: самі ж обираємо таких ось депутатів…

Може хоч на цьогорічних виборах у жовтні (та й надалі!) критичніше будемо підходити до кандидатів різного гатунку? А особливо – до тих, хто знову з шкіри лізе, прагнучи отримати багатообіцяючий для них мандат. Хто найголосніше  співатиме знайому всім пісеньку: «Вибери мене, вибери мене!..».

Павло СМОВЖ.

 

 

Залишити відповідь