БУЛА МОЄЮ УЛЮБЛЕНОЮ УЧЕНИЦЕЮ

Публікації Трибуни Праці

 

7 вересня виповнюється 40 днів, як перестало битись велике, чуйне серце талановитого керівника, педагога з великої букви Марченко  Галини Дмитрівни.

Це завдало невтішного болю, великого смутку, тяжкої душевної туги  всім членам її великої родини.

Провели Галину Дмитрівну в останню земну дорогу від рідної домівки до її вічної домівки на сільському цвинтарі у Прибірську не тільки рідні, родичі, а й багато однокласників, колег по роботі, друзів, кумів, хрещеників, односельчан, освітян Київщини. Це свідчить про те, що її всі любили, шанували, цінували, дорожили дружбою з нею.

Прожила Галина Дмитрівна коротке, але яскраве життя. Воно було славне натхненною, сумлінною працею і на роботі, і вдома; любов’ю, теплотою, добротою, які вона дарувала не тільки рідним, а й всім, з ким спілкувалася.

Я знала Галину Дмитрівну з її дитинства як старанну, слухняну, активну мою улюблену ученицю – Галю Давиденко. Коли вона була піонеркою, працювала вожатою в групі жовтенят; комсомолкою – у піонерському загоні. 6 років охоче виконувала обов’язки голови ради учнівського товариства – клубу «Патріот», про змістовну роботу якого неодноразово душевно розповідала у своїх виступах на районних, обласних, всеукраїнських зльотах юних краєзнавців. Шкільна комсомольська організація, яку очолювала Галя Давиденко, була однією з найкращих у районі.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

 

 Сумуюча Віра ГРИЦАЄНКО,

колишній директор Прибірської ЗОШ І­ІІІ ступенів, член

районної ради ветеранів

війни і праці  району.

На знімку: Г.Д. МАРЧЕНКО (третя зліва) з колегами­працівниками ЦДЮТ.

Залишити відповідь