Немає нічого нездійсненного, коли…

Блог редактора

 

 

В нашому районі, на жаль, так і не знайшлося дійсно активних і небайдужих керівників і людей, які б хоч  спробували відстоювати інтереси своїх земляків – і раніше, й останнім часом, коли вирішувались питання нового районування. Хоч селище і район – зовсім нетипові для України: і своїм географічним розташуванням, і депресивною економікою, і складом населення (майже всі в нас – потерпілі від наслідків Чорнобильської катастрофи або ліквідатори). Й саме тому, враховуючи це, а також аналогічну ситуацію в сусідньому Поліському районі, слід було руба ставити питання про утворення укрупненого району з центром в Іванкові.

Не було бажаючих за це боротись. Сьогодні – вже пізно…

Але ще не пізно поборотись за залишення 30-кілометрової зони відчуження в складі Іванківської ОТГ. Проте в цьому питанні – дивне затишшя, що обернеться негативними наслідками для новоствореної об’єднаної громади. Котра може залишитись без багаточисельних і “грошовитих” платників податків – підприємств і організацій, що діють в Чорнобильській зоні та на 70 відсотків наповнюють бюджет нинішнього району. Що тоді заспівають наші фінанси? Романси?..

Та не видно тривоги за це ні в сьогоднішніх керівників району, ні в претендентів на керівні крісла в майбутній Іванківській ОТГ. А треба б розгорнути найактивнішу боротьбу – інакше сьогодні відстоювання своїх прав і не назвеш! – за територіальне включення 30-км зони в склад новоутвореної громади. Бо щось, видно,  замишляють у “верхах” таке, що вона від нас відпаде… З усіма випливаючими з цього наслідками для новоутвореної ОТГ.

 

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Павло СМОВЖ.

 

Залишити відповідь