Дозвольте згадати…

Публікації Трибуни Праці

 

З липня 1941 року до закінчення Другої світової війни Юрій Якович Ситник воював на фронтах у складі 5-ої (290) Гвардійської авіадивізії. Після демобілізації у лютому 1946 року вчителював. До 1960 року був директором Іванківської середньої школи.

(З сайту Іванківської ЗОШ І-ІІІ ст).. №2

Комусь може здатись це нецікавим. А тим, у кого, як то мовиться, власний пуп закопаний на городі в Іванкові років сімдесят тому, – навпаки. Бо наша пам’ять – сьогодні найцінніший скарб моїх ровесників. Саме до людей цього покоління належу і я. І мої спогади – це своєрідна подяка нашим вчителям і старшим друзям за їх далеку присутність у нашому житті.

… Середина 50-х років минулого століття. Якоїсь ранньовесняної ночі Іванків прокинувся від виття пожежної сирени. Мої стривожені батьки вмикають світло. Пожежна частина зовсім поруч з нами. Та і об’єкт, що палав, – теж. Це – двоповерхова дерев’яна школа у центрі селища по вулиці Садовій. Тишу ночі, окрім страху, розривають якісь незрозумілі звуки. Ніби вибухи. Це тріщить охоплений вогнем шифер покрівлі.

Дітям дозволяють піти на згарище вже зранку. А, якщо чесно, хто тоді запитував дозволу?!. Я з друзями була на шкільному подвірї, як тільки батьки розійшлися по  роботах.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

На знімках: (зліва направо) вчителі Іванківської середньої школи Любов Андріївна ХОМЕНКО, Катерина Іванівна ПРИГОДІЙ, Варвара Денисівна ГЛУЩЕНКО та директор школи Юрій Якович СИТНИК; Генрих (Гарик) САМОХВАЛОВ з друзями – Анною СИДОРЕНКО та Людмилою КОВАЛЕНКО.

(Фото з сімейного альбому А. ІГНАТЮК).

Залишити відповідь