Віталій ДЕНИСЕНКО: “ЩОБ НЕ БУЛО  СОРОМНО НІ ПЕРЕД ВИБОРЦЯМИ, НІ ПЕРЕД НАСТУПНИМИ ПОКОЛІННЯМИ…”

Публікації Трибуни Праці

 Це інтерв’ю  з вихідцем з нашого району Віталієм Денисенком напередодні вже близьких виборів – світоглядного, так би мовити,  характеру. Тобто, спроба кількома штрихами змалювати  сутнісно­-психологічний портрет земляка, який би показував спосіб його мислення й погляди на життя.  

Дізнавшись ще кілька тижнів тому про наміри Віталія Миколайовича балотуватись кандидатом у депутати Київської обласної ради, я домовився з ним про зустріч, у ході якої він би розкрив свої  погляди на реалії нашого сьогодення. Адже це – дуже важливо для  виборців загалом, а для нас, його земляків, – особливо. Бо ми всі   хочемо доручити вирішення всіх питань, що стосуються нашого життя надалі, справді найдостойнішим. Тобто, людям, які, прийшовши до влади, реально виражатимуть саме інтереси своїх виборців, а не переслідуватимуть якусь власну або корпоративну мету. Саме тому мова йшла не стільки про якусь конкретику при розв’язанні проблем району чи області, скільки про бачення цією людиною шляхів їх подолання. Буде воно, це чітке бачення – будуть і бажані виборцям практичні результати депутатської діяльності нашого земляка.

Отже, знайомимось: Денисенко Віталій Миколайович, кандидат у депутати Київської обласної ради по Київському обласному територіальному виборчому округу №7, що об’єднує територіальні громади новоутвореного Вишгородського району Київської області (Вишгородська, Іванківська, Славутицька, Димерська, Петрівська, Пірнівська та Поліська територіальні громади).

Павло СМОВЖ.

– Віталію Миколайовичу, що спонукало до такого кроку – балотуватися в депутати Київської обласної ради? Адже це не почесне якесь там звання, а необхідність постійної  напруженої та неоплачуваної роботи на громадських засадах задля  позитивного вирішення великого комплексу питань в інтересах усього населення Київщини. Часи змінюються, й надалі діяльність депутатів різних рівнів буде під ще пильнішим і жорсткішим контролем громадськості…

– Я  вважаю, що вже давно настав час обирати кожному українцю свою роль і місце в процесах формування майбутнього нашої країни. Обирати між її занепадом та поступом уперед, між перспективою повної втрати незалежності та можливістю стати великою європейською державою. Обирати між фінансовою дірою, образно кажучи, і сталим економічним  розвитком України.

І нам дещо вдається на цьому шляху. Ми вже обрали між колишньою військовою неспроможністю та сильною українською армією, між загрозою історичного забуття та прагненням світового  визнання української нації.

Кожному з нас потрібно належно ставитись і до свого власного майбутнього, і до майбутнього своїх дітей, своєї громади, загалом  України. А тому й зробити 25 жовтня дуже відповідальний вибір, за який не буде  соромно ні перед собою, ні перед дітьми та внуками. Тобто, обрати до органів місцевого самоврядування людей, які дійсно хочуть якнайшвидших позитивних змін у нашому житті та спроможні їх втілювати в життя.

– Але, як бачимо,  не всі виборці сьогодні, на жаль, до кінця правильно розуміють і мету адміністративно0-­територіального реформування, що проводиться,  і   особливості цьогорічних місцевих виборів, і свою роль при цьому… Що б ви сказали про це як юрист?

– Так, нинішні вибори відбудуться і за новими правилами, і на новій територіальній основі. Адже змінюється й кількість місцевих рад, і вимоги до кандидатів, навіть вигляд бюлетеня для голосування та багато  чого іншого.

Сподіваюсь, що вже всі виборці знають: у містах і громадах із більш як 10-­ма тисячами виборців кандидати в депутати висуваються лише від партій. Голосувати доведеться і за партію, і за одного з перших п’яти конкретних кандидатів від неї, вписуючи його номер у трафарет поруч із назвою партії.

– Від якої партії особисто ви йдете на ці вибори?

– Вважаю партію “Європейська Солідарність” єдиною політичною силою, що відстоює справді європейські стандарти розвитку територіальних громад, ідеали сильної та незалежної України, ідентифікацію української нації на світовому рівні.

Одним із основних досягнень владної команди часів п’ятого президента України Петра Порошенка є розпочата реформа децентралізації, а завданням політичної сили «Європейська Солідарність» є її успішне завершення.

– А як вам особисто бачиться реалізація на практиці поняття “децентралізація”?..

– Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від центральних державних органів до органів місцевого самоврядування. Котрі є найближчими до людей і мають можливості найкраще відповідати всім їхнім інтересам.

Мешканців об’єднаних громад місцеві чиновники вже не відправлятимуть вирішувати питання в район чи область – за все тепер відповідатимуть представники місцевої влади: голова ОТГ, депутати та  члени виконкому її ради. Освіта, медицина, адміністративні послуги, дороги, освітлення, водопостачання, сміття, благоустрій, забудова і навіть безпека – компетенція влади об’єднаної громади.

Саме керівники й  депутати кожної громади – і більше ніхто! – займатимуться вирішенням більшості місцевих питань, матимуть на це кошти і нестимуть за усе відповідальність. Як наслідок – у містах, селищах і селах громади надаватимуться якісніші адміністративні та соціальні послуги, будуть створені більш сприятливі умови життя їхніх мешканців.

– Але чи зробить таке об’єднання новоутворені громади автоматично заможними?..

– Об’єднання не робить громади автоматично заможними. Так, у них з’являється більше повноважень і грошей, але це ще не означає розвиток. Для успіху потрібні лідери, готові діяти рішуче, потрібні професіонали, здатні залучити й ефективно використовувати кошти, потрібні керівники, готові нести відповідальність за свою роботу перед людьми і державою.

На моє переконання, підґрунтям розвитку та зростання будь­якої територіальної громади є згуртованість її мешканців. Актуальність конструювання згуртованої громади мають усвідомлювати не тільки представники самоврядування та активні члени громад, але й пересічні мешканці сіл, селищ, міст.

Саме тому члени територіальних громад мають віднині набагато відповідальніше ставитися до вибору місцевих голів та депутатів. І діяти надалі набагато згуртованіше, як досі…

– Як саме формувати цю згуртованість?

– Багато хто вважає, що згуртованість буде формуватися сама з розвитком об’єднаної громади. А хтось вважає, що згуртованість є національною рисою або ж культурним кодом українців і його треба тільки відновити. Не вдаючись до глибокого аналізу, хотів би лише підкреслити: не все так однозначно.

Варто пам’ятати, що в жодної нації немає риси, котра є унікальною чи була б незмінною протягом віків. На формування сучасного українця вплинули роки радянської влади. Це і шкільне виховання, і радянська література, і пропагандистсько налаштовані засоби масової інформації, і принципи господарювання, і ставлення до влади та  багато іншого.

Сліпо розраховувати, що згуртованість, як українська риса, сама переможе, було б необачливо. Необхідно цілеспрямовано рухатись у напрямі створення об’єднаної згуртованої спільноти, яка свідомо візьме на себе відповідальність за перетворення в ефективну громаду, котра б стало розвивалася.

Напевно, найближчим за змістом до розуміння згуртованості є відчуття «МИ». Чим сильніше кожен з нас відчуває себе частиною «МИ», тим більше він зацікавлений і небайдужий до участі у вирішенні загальних проблем своєї громади, формування спільної долі.

І при цьому необхідно обов’язково думати про майбутнє наших дітей та майбутніх поколінь. Для нас дороговказом має бути не тільки гасло «це земля наших батьків», а й патріотизм під гаслом «це земля наших дітей».

– Я думаю, читачі “Трибуни праці”, насамперед – виборці, вже матимуть змогу зі сказаного скласти уяву про вас  як людину, котра розуміє виклики сьогодення і бачить конкретні шляхи  розв’язання багатьох проблем.  То які ж з них, на вашу думку, потребують вирішення в нашому регіоні вже сьогодні?

– Звісно, що їх багато: як локального характеру (поліпшення стану доріг, вулиць, тротуарів, вуличного освітлення тощо), так і тих, що впливають загалом на розвиток та розбудову громади. Можу виділити наступні питання, що турбують моїх земляків та вирішення яких прямо впливає на розвиток майбутньої Іванківської ОТГ.

Насамперед, це належне фінансування багатьох програм, спрямованих на поліпшення добробуту населення регіону, його соціально­економічної інфраструктури. І тут треба говорити про потужне фінансове джерело для цього. Тобто, про справедливий розподіл коштів на спорудження об’єктів соціального призначення, що направляються від будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива у Чорнобильській зоні відчуження. Правильно, як на мене, ставиться у вас питання щодо прямого спрямування цих великих грошей безпосередньо до бюджету Іванківської об’єднаної громади, а не через посередника – обласну держадміністрацію.

Урегулювання  ситуації з роботою Іванківської ТЕС, що працює з використанням біопалива, спалюючи, як показують перевірки, й радіоактивно забруднену деревину – теж одне з найактуальніших завдань, котрі треба вирішувати.

А ще – об’єктивна інвентаризація земельних ресурсів Іванківської об’єднаної громади. Зокрема, справедливого врегулювання правового статусу багатьох земельних ділянок, що, як виявляється, були надані окремим громадянам з порушеннями діючого законодавства. А в той час багатьом відома ситуація, коли, намагаючись реалізувати своє право на отримання земельної ділянки, людина отримує відповідь від місцевої влади, що вільних земель немає… Я впевнений, що ринок землі має функціонувати лише в частині земель, що перебувають у приватній чи колективній власності, а державна земля має перейти громадам.

Або  візьмемо проблеми водозабезпечення жителів селища та, загалом, усього Іванківського району: їх розв’язання потребує великих коштів, а  також  водовідведення, де особливо важливим питанням сьогодні є необхідність реконструкції багатьох водопровідних мереж. А в Іванкові – добудова сучасного блоку очищення стоків, що розпочалася й заморожена внаслідок припинення фінансування з держбюджету. Це питання вже так давно турбує іванківців!..

Над вирішенням усіх цих питань треба працювати. В тому числі й обласним депутатам. Тільки в такому напрямі – допомагати на місцях розв’язувати більшість непосильних для місцевої влади проблем – я бачу діяльність органу місцевого самоврядування обласного рівня.

Переконаний, що саме об’єднання зусиль членів Іванківської ОТГ та Київської обласної ради навколо зазначених питань дозволить забезпечити їх ефективне вирішення. І тут, як ніколи, результат залежить від залучення професіоналів та досвідчених лідерів, здатних брати на себе відповідальність за свою роботу.

Я теж вважаю себе таким.

Залишити відповідь