У житті все треба робити вчасно

Публікації Трибуни Праці

 

…Я – тоді ще маленька дівчинка – побачила у старій бабусиній скрині скромне намисто з бісеру. Відразу ж попросила: «Бабо, дайте мені…». Бабусі те намисто, мабуть, нагадувало молодість, парубків і дівоцтво, тому віддавати його вона не хотіла. Але бабця не каже правду, а вигадує таку причину: «Ти ще мала. От коли виростеш, я тобі це намисто віддам». Я виросла, про нього забула. Та навіть якби й пам’ятала, не просила б і не носила – настали інші часи, смаки, мода. Куди поділася ця простенька прикраса, не знаю. Напевно, викинули на смітник після смерті бабці.

…«Прийшла на 50­ліття старшого брата, – розповідає 46­річна жінка. – Зустріла там його однокласника, якого після закінчення школи не бачила. Несподівано він зізнався, що я йому дуже подобалась, але боявся до мене підійти. Слухаю його і думаю: навіщо він мені це зараз розповідає? Чому тоді не сказав, не натякнув? Він був симпатичний і розумний хлопець. Мені була б приємною його увага. Могла бути гарна романтична історія…».

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

 

Аліса МУДРИЦЬКА.

Залишити відповідь