Володимир СКІТНЕВСЬКИЙ: «ЧОМУ Я ЙДУ В ДЕПУТАТИ?..»

Публікації Трибуни Праці

 

 

Дане  інтерв’ю з відомим не лише на Іванківщині керівником місцевої будівельної організації – це спроба і самому краще зрозуміти мотиви його наміру балотуватися кандидатом в депутати Іванківської ОТГ, і  можливість розповісти читачам газети про те, що саме змусило цю поважну людину, високого професіонала у своїй галузі, прийняти таке рішення. Павло СМОВЖ.

– Володимире Михайловичу, хіба вам не вистачає клопотів у дуже непростій роботі будівельника, що захотіли паралельно займатися ще й не менш відповідальною сьогодні депутатською діяльністю?..

– Не можу спокійно дивитися на те,  що інколи роблять і як ведуть себе деякі наші депутати… Хочеться разом з іншими, хто вважає, що депутат – це насамперед виразник волі своїх виборців, впливати на  ситуацію. Не можна ігнорувати потреби й запити людей, які справедливо сподіваються, що їхні обранці зобов’язані допомагати їм у вирішенні й загальних, й нерідко навіть особистих проблем. Наголошую: допомагати, а не використовувати своє обрання для задоволення якихось  особистих інтересів і цілей. Бо  надалі органи місцевого самоврядування стають ще більш впливовими на всі сторони життя.

А досвід – різний – я маю: не лише виробничий, а й депутатський.

– Щодо депутатського досвіду, і взагалі громадської діяльності, – можна  детальніше сказати?

– Я обирався  в районну раду чотири скликання підряд. Але раніше роль депутатів зводилась, в принципі, до дружного голосування за питання, які вирішувались не ними. Бо фінансами тоді, в основному, розпоряджалися на обласному рівні. Мені це  не подобалось і я деякий час не балотувався нікуди. Проте зараз настали інші часи, в результаті децентралізації в громад з’явилося більше фінансових ресурсів й тепер на сесіях можна справді  колективно і самостійно обговорювати й приймати рішення, максимально корисні для земляків. Саме тому й хочу тепер разом з колегами-однодумцями  впливати на поліпшення соціально-економічної ситуації  в нашому регіоні. Тобто, край необхідні для жителів сьогодні ще району, а після цих виборів – уже Іванківської ОТГ.

Щодо виробничого досвіду. Нещодавно  нашій організації виповнилося 30 років. На час створення  тодішньої ПМК-2 в Іванківському районі  будівництво вели 11 чи 12 спеціалізованих організацій. Сьогодні їх давно немає, а ми свою зберегли. І приносимо, без перебільшень, велику користь району. Так зразу навіть і не порахуєш всі  об’єкти, споруджені нами за ці три десятиліття. Серед них – і нова церква в Іванкові та нещодавно збудований тут другий корпус школи № 2. Ми гордимося багатьма  масштабними спорудами. І названі, й деякі інші давалися нам нелегко, зате слугуватимуть людям довго. Бо якісно,  на совість зроблені.

А тепер  глянемо з іншого боку. Тільки за останні п’ять років у вигляді податків у бюджети різних рівнів  ПрАТ «Іванківська ПМК-2»  сплатила майже 12 мільйонів гривень. Про ще це говорить? У першу чергу про те, що треба  робити так, аби якомога більше об’єктів у нас споруджувалось місцевими будівельниками. Тоді значна частина коштів залишатиметься в Іванківській  громаді, працюватимуть вони на її користь, а не «виїжджатимуть» кудись  в «чужий» бюджет. А вигравати право споруджувати  об’єкти повинні ті з місцевих організацій, у кого  краще й дешевше поставлена  робота. Хто якісніше й чесніше  її виконує.

– Стоп, а можна про це конкретніше? Це цікаво й актуально…

– Я категорично не згоден з тією практикою, що використовувалась раніше владою при будівництві деяких об’єктів і в нашому районі. Бо мова йшла не про економію виділених грошей, а навпаки… Тому й мали місце  приписки та нецільове використання частини бюджетних коштів.

Зараз  ситуація інша. На спорудженні вже згадуваного шкільного корпусу в Іванкові нам вдалося зекономити  707 тисяч гривень кошторисних призначень. Й це не означає, що ми щось недоробили – навпаки: у деяких питаннях ми вдосконалювали по ходу проєктні рішення, аби  зробити ще  краще. На   економію коштів вплинув  також наш  підхід до вибору новітніх матеріалів, застосування сучасних технологій, високопродуктивних машин, механізмів та інструментів.

– Як вам бачаться перспективи новоутвореної – тобто,  об’єднаної  з усіх ще нині існуючих сільрад  та єдиної надалі  – Іванківської тергромади? На що слід, на вашу думку,  звертати увагу насамперед і що будете ініціювати у випадку обрання вас депутатом?

– Перш за все треба  вирішувати питання створення нових робочих місць для працездатного населення, а також спорудження соціального житла. Наприклад, у центрі селища стоять три старі дерев’яні будинки зразка, мабуть, ще позаминулого століття. Вкладати кошти в їх ремонт – не по-господарськи. Треба акумулювати гроші й будувати на тому місці сучасне житло. Тим більше, що в Генплані Іванкова там передбачена п’ятиповерхівка. А на вулиці Ватутіна біля «Фори» стоїть взагалі напіврозвалений двоповерховий будинок. На це місце вже є готовий проєкт на спорудження 5-поверхового  будинку з офісними приміщеннями.

Та в нас є маса подібних питань, а також різних проблем. І стосовно роботи ТЕС треба знімати існуючу напругу серед населення Іванкова. Якщо не можна закрити її, то, в першу чергу, слід зменшити до мінімуму шум від її механізмів, що перебивають колоди на щепу. А це зробити дуже просто, змусивши керівників «Біогазенерго» встановити спеціальний шумопоглинаючий бар’єр  з боку селища. І кошти на завершення будівництва КНС з блоком біологічної очистки стоків треба «вибивати» в уряду. Як і кошти від ЦСВЯП, передбачені для нашого району: їх також треба «вибивати» результативніше. А потім освоювати на важливих соціально-економічних об’єктах у більшості населених пунктів району. Зокрема, на поліпшенні водопостачання й водовідведення, благоустрої та в інших напрямах.

– Вже всі, мабуть, знають: у депутати нині можна йти тільки по партійних списках. Тому ще одне пряме запитання «в лоб»: чому  вибрали  саме «Свободу» для можливості балотування?

– На території  нашого, ще досі Іванківського,  району члени цієї партії, вважаю, найменш заангажовані  та найбільше спрямовані на забезпечення не лише національних інтересів України, а й інтересів населення свого регіону. Отож, бачачи щире прагнення молодих членів  «Свободи»  змінити наше життя на краще, я повірив їм і хочу підтримати їхні зусилля в цьому напрямі. Бо, коли порівнювати її районну організацію з  місцевими осередками інших політичних партій, то в свободівців – найбільше конструктиву, найбільше не показної, а справжньої непримиренності до всього того негативу, який маємо нині скрізь…

– Але ж і в передвиборних списках інших політичних партій є немало прагнучих до такої мети кандидатів…

– Так, є – я згоден.  Проте, знаючи, як діяли досі деякі партійні фракції в складі місцевих рад, зокрема, Іванківської районної, маю певні сумніви: а чи зможуть ці чесні й порядні люди, ставши депутатами,  самостійно реалізовувати свої благородні наміри?.. Чи не буде так, як це ми бачили досі: шкідливі для загальної справи мійжпартійні «розбірки» на сесіях і в повсякденні, голосування за вказівкою керівників фракцій, нерідко прямого ігнорування  дуже важливих для наших людей питань порядку денного сесій тощо?.. Все це ми постійно бачили серед депутатів  нинішнього скликання. Й повторювати подібне не можна!

Залишити відповідь