ЛЮДИ, БУДЬТЕ  ПИЛЬНИМИ!..

Блог редактора

 

Необхідність такого  роз’яснення викликана листом, що надійшов кілька днів тому в редакцію нашої газети.  Автор розраховує на опублікування в райгазеті його думок з приводу виборів. Але йому забракло мужності чесно назвати себе. Тому  свідомо (навмисно) приховує своє справжнє прізвище, ім’я та по батькові,  місце проживання, підписавши в кінці листа прізвище  людини, яка вже покинула цей світ… Й буде правильним, коли я не вказуватиму її прізвище.

Проте деякі думки, що висловлюються,  заслуговують на увагу. Адже так чи подібно сьогодні міркують багато наших земляків. Тому, після зважування всіх «за» і «проти», я вирішив таки процитувати окремі місця з цього допису. (Чому окремі, а не все – поясню далі).

Та спочатку – роз’яснення. Не лише для автора згадуваного допису – для всіх читачів «Трибуни праці» та земляків. Адже сьогодні всі громадяни України мають бути обізнаними в правовому плані щодо написання  листів до органів влади та місцевого самоврядування, в ЗМІ та інші інстанції.

 

«Визнається анонімним і розгляду не підлягає»…

Статтею 40 Конституції України встановлено: «Усі (громадяни – ред.) мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк».

Вимоги до звернень встановлено Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (далі — Закон № 393). Відповідно до статті 5 цього закону, звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені згідно із законодавством. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням інтернету, засобів електронного зв’язку (електронне звернення). У зверненні мають бути зазначені: прізвище, ім’я, по батькові автора; місце його проживання; суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення підписується заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Якщо зі звернення або додаткових матеріалів до нього (наприклад, конверта) неможливо встановити адресу автора звернення, органи державної влади не повинні самостійно з’ясовувати ці дані: Закон № 393 не передбачає відповідних норм. Звернення, оформлені без дотримання цих вимог, повертають заявникам із роз’ясненнями щонайбільше через 10 днів від дня надходження. Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає (ч. 1 ст. 8 Закону № 393).

До речі, подібний закон регламентував ставлення до анонімних листів/звернень ще за часів Української РСР.

А тепер перейдемо до  згадуваного вище листа.

Згідно із законом, журналісти  не мають  юридичного  права поширювати в газеті голослівні – без наведення конкретних доказів – звинувачення  на адресу будь-кого. А тут , перед виборами, мова йде про двох  кандидатів. І мета автора цього листа – прозора:  м’яко кажучи, кинути на них тінь і відібрати частину голосів виборців (якщо вдасться…). Тому я не можу публікувати таке. Проте прізвища інших кандидатів у депутати,  що фігурують там без звинувачень кримінального плану, – залишаю: виборці мають право всебічно обговорювати кандидатури,  висунуті для голосування, висловлювати своє особисте бачення  й оцінку їхніх  ділових і політичних якостей тощо.

Отже:

 

«Старі обличчя – на смітник історії!..

Це одна з головних передвиборних тез нинішнього президента. Так воно і повинно бути. Але не так сталося, як бажалося…

Я давно виписую нашу районну газету і з нетерпінням чекаю кожного наступного номера. Особливо зараз – у переддень виборів. А особливо – сторінку з деклараціями статків наших місцевих чиновників. Це цілий клад для «домушників» і вимагачів: є з чого брати викуп у декого… Залишилось тільки дізнатись  адреси…

Переді мною – список кандидатів на очільника Іванківської ОТГ. Ба!.. Крім одного, всі старі й учорашні обличчя. «Старі обличчя» хочуть реваншу, особливо в період децентралізації влади, коли з’явилась можливість вільного розпорядження місцевими бюджетами.

Тепер слово «влада» стало магічним і, як магніт, притягує до себе всіх без розбору. Запитую то одного, то другого кандидата, чому він йде в депутати? А відповіді конкретної немає. Часто чую тільки таке: «Щоб змінити життя на краще!». Але не уточнюють, чиє життя.  Своє?..

Пам’ятаєте фільм «Джентльмени удачі», де один із засуджених на запитання своїх «друзів» відповів: «Все побежали, и я побежал…»? Ось так воно і  є насправді: влада, навіть невелика, як Віагра – збуджує… І малює в уяві  декого такі бажані перспективи на основі власних шкурних інтересів…

Кожен раз, беручи до рук газету, потрапляю на «пальтрет» відомого на Іванківщині діяча, який ще до старту цьогорічної виборчої кампанії почав піарити одну з дочірних партій колишньої Партії регіонів – «ЗА Майбутнє»… Що це – спроба реваншу чи «знакове видіння»: а раптом команда «Зе» не добуде нинішньої каденції разом зі своїми очільниками й тоді… все повернеться «на круги своя»?..

По старій дружбі цей політик поставив на перші місця у виборчому списку кандидатів у депутати Іванківської селищної ради від партії «ЗА Майбутнє» О. Леляка та О. Шумак, інших «своїх» людей. До речі, О. Леляк паралельно балотується – вже вдруге – і в обласну раду. Дивлюсь його декларації про доходи – земельні ділянки й ділянки…  І не тільки в нашому районі. Фігурують там і різні, створені ним, Товариства з обмеженою відповідальністю… Та ми пам’ятаємо: це ж і їм обом теж треба завдячувати тим монстром, який щоденно «годує» іванківців радіоактивними викидами, – ТЕС.

Дивлюсь на інший список – ОПЗЖ – і також бачу знайомі прізвища. Хай вже І. Отрошенко: вона «засвітилась» ще при Януковичу. А що зв’язує з цією партією підприємця В. Лапенка, фотографа В. Ігнатюка, заступника  голови селищної ради В. Грищенка ? Думайте самі…

Згідно з квотою ЦВК, чисельний склад об’єднаної Іванківської селищної ради має становити 26 депутатів. Але кандидатів набралося у декілька разів більше. Йде конкуренція політичних партій, адже місцеві вибори – це трамплін на парламентські.

Сьогодні я б перефразував рядок з поезії В. Маяковського так: «Я в депутаты бы пошел – пусть меня содержат…». Всі кандидати вже стали навіть не в чергу – в шеренгу «з великими ложками» біля бюджетного «корита». Притому, дехто з них викликає тільки сміх…

Земляки-виборці! Не будьте байдужі у своєму виборі, коли віддаватимете свій голос за того чи  іншого кандидата в депутати з числа тих, кого пропонують нам політичні партії.

«Люди, я любив вас, будьте пильними!» Це не мої слова. З таким зверненням  з фашистської тюрми у 1943 році – напередодні приведення в дію смертної йому кари – звернувся чеський письменник-журналіст Юліус Фучик до всіх сущих на планеті. Нам треба  завжди пам’ятати цей  його давно крилатий заклик.

Підпис».

…Такий ось лист – з міркуваннями, характерними сьогодні для багатьох наших земляків.

Висловлю і я кілька своїх думок з  приводу виборів.

Вони – вже через два дні: у неділю. В ході підготовки до них деякі кандидати витратили масу грошей (чиїх, до речі?..), власного часу та неймовірних зусиль; випускали дорогі кольорові листівки зі своїми портретами та нічим не підкріпленими обіцянками, а також газети й іншу “наочну” агітацію; щоденно роз’їжджали населеними пунктами району (ще Іванківського),  аби “втюхати” виборцям (вибачте за повторення жаргону, використаного вище…), що саме вони будуть надалі керувати нами найкраще… І дійсно: немало з таких – це ж колишні керівники “з досвідом  дерибану бюджетних коштів”…

Але більшість свідомих людей добре знають, чому дехто так рветься до влади. Як добре знаємо ми й те,  ХТО з  сьогоднішніх кандидатів і ЩО САМЕ зробив (чи не зробив нічого корисного) для району за час свого попереднього перебування при владі або в депутатстві…

Тому давайте робити свій виважений вибір 25 жовтня, орієнтуючись не на красиві й “правильні” слова  та солодкі обіцянки  бажаючих  і надалі керувати нами  й фінансовими потоками (при великих зарплатах, до речі!..), а на   їхні конкретні діла раніше.  Адже  в декого уже була можливість “спочатку думати про Вітчизну, а вже потім – про себе”. Та не всі такою можливістю навіть бажали скористатись…

Тож ми мусимо запитати таких: чому ви не керувалися саме таким принципом? Чому ви, зручно вмостившись   в керівних кріслах, цинічно переставили місцями в ньому    першочергові для керівників у будь-якому суспільстві вимоги?!.

Чому ви раніше фактично бездіяли (коли оцінювати по великому рахунку вашу неефективну для населення району роботу), а тепер обіцяєте шалено працювати на благо своїх земляків? Хто вам повірить?!.

Павло СМОВЖ.