«Піт артилерії береже плоть піхоти»…

Публікації Трибуни Праці

 

Я поставила ці слова в заголовок, почувши їх від мого співрозмовника, Миколи Анатолійовича Прокопенка. Ми бесідували більше двох годин.

Він – наш земляк: родом із с. Мусійки. В АТО/ООС Микола брав участь з 2015 року, пройшов 4 ротації. Звільнився з армії навесні нинішнього року, коли дізнався, що дружина – вагітна і на нього чекають справи у мирному житті. Але його знайомство з нашим Центром відбулося не так давно.

Наша розмова почалася дуже невимушено: з прохання згадати те, що найбільше запам’яталось на війні. Почула таку розповідь. «Це було в смт  Соніно на Донбасі 24 серпня 2015­го – коли нас вперше «розстріляли». Прокинувся рівно опівночі: ніби якась «чуйка спрацювала». А в 00.30 почався обстріл. Бігти особливо було нікуди: наша дислокація знаходилася за кілька кілометрів від основної лінії оборони. Ми розмістилися в якомусь закинутому будинку відпочинку. Вікна, довгі коридори – все кругом сипалося. І довелося просто сидіти, щоб не потрапити під шквальний вогонь. Так нас «привітали» з Днем Незалежності України.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Ірина ПРЕВОР,

психолог  Іванківського центру соціально­психологічної

реабілітації.