А ВІЗ І НИНІ ТАМ. ЯК І НЕДОБУДОВА…
Повірте: хочеться матюкатися! Але не можна в газеті. І взагалі не можна собі таке дозволяти. Проте без цього вже нелегко висловлювати пекучебурхливі емоції, котрі (і в цьому випадку теж) переповнюють не тільки мою душу.
У номері «Трибуни праці» за 29 травня ц.р. вже я писав про упередженосуб’єктивні підходи департаменту регіонального розвитку облдержадміністрації до учасників тендерних процедур, на котрих визначаються підрядники будівельних робіт у Київській області. Там же повністю навів відповідь народного депутата України О.М. ВасилевськоїСмаглюк на відкритий листзвернення працівників ПрАТ «Іванківська ПМК2» до неї, губернатора та керівників Іванківського району, що був опублікований з цього приводу в нашій газеті 3 квітня ц.р.
Той номер «Трибуни праці» зі своїм супровідним листом я в той же день направив поштою Ользі Михайлівні та голові КОДА Володимиру Володіну – з проханням до обох звернути увагу на проблему. Й зі сподіваннями на їх належну реакцію.
Народна депутатка надіслала редакції свої міркування стосовно порушеного питання. А очільник облдержадміністрації проігнорував і публікацію друкованого ЗМІ, і саму проблему. Ні відповіді від нього чи хоч би когось із підлеглих ми не отримали, ні якихось змін у напрямку об’єктивних підходів до згадуваного вище питання з боку департаменту не побачили.
Під тією травневою публікацією, де парламентар повідомила, що нею з цього приводу будуть направлені відповідні депутатські звернення до Антимонопольного комітету України, а також до згадуваного департаменту, я помістив свій коментар. З красномовною ілюстрацією: дивним «довгобудом» в Іванкові вартістю майже півтора мільйона (!) гривень. Який після «вигравання» тендеру, котрий, як говорить начальник управління культури, національностей, релігій, молоді та спорту Іванківської РДА Надія Бірюк, розпочав і не закінчує підрядник – столичне будівельне управління № 39. (Мова – про туалет на стадіоні «Промінь»).
До речі, керівник цього БУ39 – наш земляк з Іванкова С.В. Зайцев. А до виконання робіт залучені місцеві працівники – іванківці.
Реальну вартість його спорудження та обладнання відповідним начинням (якщо тільки не встановлять там золоті унітази, щоб підняти справжні затрати до заявлених на папері…) – тобто, відповідність проєкту – можуть легко оцінити фахівціексперти. Й зробити об’єктивні висновки. Я ж сьогодні – про інше. Про темпи «освоєння» великих грошей будівельниками та відсутність належного контролю за їх роботою.
Придивіться до світлин, які я зробив у травні ц.р. і нещодавно – уже в грудні. Чи велику різницю бачите у вигляді цієї «будки» вартістю, повторюю, півтора мільйона гривень, який вона мала весною і нині? Я теж не бачу.
Цікаво: а в яку б суму обійшлося таке будівництво, коли б його затіяв якийсь дядько за власні кошти для себе?..
Що дуже сумно: ніхто в Іванкові не вникає в проблеми цього об’єкта і взагалі не хоче щось говорити про нього. Посилаються на те, що замовник і розпорядник коштів – департамент КОДА. Він же – й контролер, так би мовити, цього будівництва. Хоча, за логікою речей, на його місці мав би контролювати його уже згадуваний відділ Іванківської РДА, у чиєму підпорядкуванні перебуває стадіон.
Надішлю цю публікацію очільнику КОДА знову. І народному депутату – теж.
Невже й на цей раз буде проігнорована конкретна проблема?
Павло СМОВЖ.
На знімках: так виглядав цей «коштовний» об’єкт у травні нинішнього року (див. на 1 стор.), а так – зараз, у грудні (4 стор.). Відзначте відмінності…
Фото автора.