Кавалер ордена «Віртуті Мілітарі»*

 

 

…Плив упевнено, метр за метром долаючи річкову широчінь. Крижана сорочка обпікала тіло. Заважав товстий шар нафти, який розтікався од берега до берега. За інших обставин чи й згодився б так запросто ринутись у зимність осінньої Волги, хоч і вважав себе непоганим плавцем. Нині ж ситуація украй незвичайна.

Певне, Василеві не наказували дістатись протилежного берега у такий спосіб. Та затямив з перших днів війни: найменша прогайка може коштувати життя і собі, і  товаришам. Те, що бомба влучила у катер – не випадковість. Довго існувати подібна завелика для літака ціль не могла. На краще, що трапилося це на причалі. Устиг Василь сховатись у якомусь окопчику од налетілих «юнкерсів». На тім боці – рятунок. Там візьме вцілілого катера і знову буксируватиме паром з військовим вантажем захисникам палаючого Сталінграда.

…У місто на Волзі боєць Василь Коваленко потрапив у сорок другому. Позаду лишились бої під Луцьком, перше поранення…

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Віктор БУТКО,

с. Термахівка.