Нехай у душі цвіте бузок!..

Публікації Трибуни Праці

«Не дай нам, Бог, забути

Тих, хто вже не з нами.

Бо з нами їх душа!».

Слова, винесені в епіграф цієї розповіді, – з вірша Гарика Самохвалова, надрукованого в одному з попередніх номерів «Трибуни праці»,  я згадала, коли до моїх рук потрапила ця фотографія. Вона – чорно­­біла й, до речі, дуже якісна.  Та які яскраві кольорові спогади  викликала ця світлина!..

Під свіжими  враженнями від них іду знайомим мені провулком. Вдихаю терпкий аромат опалого горіхового листу. Він чимось нагадує мені запах листя акації. Але то – пахощі літа. А зараз – осінь. До того ж, на диво, тепла.

Літо – й на цьому фото. Зазвичай, подібні знімки робились у нашому іванківському парку. Як і цей. На ньому – учні та вчителі Іванківської середньої школи. Вдивляюсь у такі знайомі обличчя однокласників моєї старшої сестри Ялини Іванченко. Ось Надя Щербак, Саша Даниленко, Кіра Музиченко, Міша Воєводський, Рая Серебренікова, Шура Литвин, Вова Кириленко… Всі вони вже пішли у Вічність. Всі заслуговують доброго слова про себе. Але сьогодні я хочу розповісти дещо саме про вчителів. Вони вирізняються тут серед учнів своїм віком і поважно сидять на стільцях.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Неля ГРИГОРОВИЧ.

(Фото з сімейного альбому автора. Липень 1952 року).