«ХЛОПЦІ», НУ ЩО Ж ВИ  РОБИТЕ?!.

Блог редактора

Приводом для написання цієї статті стало нещодавнє повідомлення інформаційного інтернет-порталу «Українські Новини». Це вже точно, як то кажуть, нерви не витримують!.. Та якби ж то в мене одного – у всіх простих українців таке саме ставлення до того «безпрєдєлу», який ми бачимо в останні роки у нашій державі.

Читаю кілька днів тому   безпристрасне повідомлення: «Члени наглядової ради державного Ощадного банку Юлія Пашко і Тарас Кириченко в січні ц.р. отримали по 1,7 млн гривень. Про це свідчать дані їхніх декларацій. Пашко і Кириченко 26 січня отримали по 1 684 725 гривень страхових внесків (премій) в Ощадбанку. Всього в Наглядову раду Ощадбанку входить 7 осіб. Декларації інших членів наглядової ради за станом на 10 лютого оприлюднені не були».

Ну які емоції, скажіть, на  фоні тотальної бідності населення в Україні можуть викликати такі повідомлення? І це ж мова йде тільки про премії членів наглядових рад – без їхніх космічних (для простих українців) щомісячних зарплат!..

Ось інше повідомлення ЗМІ: «Член наглядової ради “Укрзалізниці” Сергій Лещенко заробив за перший місяць 2021 року понад 330 000 гривень…».

Такі само підходи до оплати праці – собі, коханому, нічого не жаль!.. – спостерігаються у нас на всіх стратегічно важливих державних підприємствах. Що цікаво – це не чиясь особиста самодіяльність – встановлення захмарних зарплат і премій там, де «крутяться» великі гроші. Це… прерогатива КМУ. Заглядаю на сайт Офісу реформ Кабміну, без якого й тут не обійшлося. Знаходжу матеріали про незалежні наглядові ради  підприємств. Читаю:

«На стратегічно важливих підприємствах, які не планується приватизувати, мають з’явитися професійні, незалежні від втручання політиків і чиновників, наглядові ради. Саме їм, відповідно до світової бізнес-практики, повинна відводитися головна роль в процесі управління держпідприємствами. Щоб зробити процес управління державними підприємствами прозорим і професійним, відповідно до кращих міжнародних стандартів…».

Керуючись такими благородними мотивами,  на початку 2016 року Верховна Рада й підтримала зміни до Закону України “Про управління об’єктами державної власності”. Ці зміни  й забезпечили законодавчу основу для створення на державних підприємствах «незалежних і професійних» наглядових рад. В результаті з’явився прошарок високооплачуваних посадовців, чия робота у широкого загалу нині викликає чимало запитань. Адже сьогодні рівень оплати праці членів незалежних наглядових рад держкомпаній сягає десятків тисяч доларів. Плюс щомісячні премії. А помітного підвищення ефективності роботи підприємств – немає.

Та й не дивно: в “Укрнафті”, Ощадбанку та “Укрпошті”, як повідомляють ЗМІ, їхні НР збираються раз на місяць. Хоча за світовими мірками, засідання таких рад раз на місяць — це надто часто. Законодавство дозволяє збиратися раз на квартал.

А до каси за зарплатою вони ходять таки щомісяця…

Розмір зарплати – базової винагороди – членів наглядової ради державних підприємств визначається Кабміном і залежить від розміру річного доходу підприємства. В “Укрпошті”, наприклад, член НР отримує 4 тис. євро на місяць, у “Нафтогазі” – 20 тис. євро. Людина може бути членом максимум п’яти наглядових рад, хоча оптимальним є членство не більш, ніж у двох наглядових радах. Випадків сумісництва в Україні поки небагато, але вони є. Наприклад, керування “Укрпоштою” не завадило Ігорю Смілянському увійти до наглядової ради “Укроборонпрому». Колишній директор Європейського банку реконструкції та розвитку в Україні Шевкі Аджунер очолював потім наглядові ради “Укрзалізниці” та “Укренерго”. Коли він очолив ще й наглядову раду Ощадбанку, у нього виник конфлікт інтересів і довелось «вирішувати питання»…

У бідній країні дозволяти таке – це правильно, нормально?.. Ліквідація «на корені» тотальної корупції, масштабного дерибану бюджетів усіх рівнів, мільярдних розкрадань податкових та митних, наприклад, надходжень (фактів цього маємо більше, ніж досить) могли б позбавити Україну вже давно небезпечної залежності від зовнішніх фінансових запозичень, зокрема, в МВФ. Але де там!..

Досить фактів? Думаю, що таки досить. Бо на їх фоні  маємо  безліч-безліч інших проблем. Котрі  також ілюструють причини, що також породжують збідніння і розшарування нашого суспільства.

Один з проміжних тут висновків: ніколи, ніде, ні в які віки багатії не розуміли (бо й не хотіли розуміти!) бідняків. Так і нині. Про якусь совість і відповідальність перед народом говорити взагалі марно: і вчорашні «гребли», і сьогоднішні «гребуть», отримавши можливість. І, вибачайте, чхати хотіли на все і всіх!..

Візьмемо лише  тарифи  на газ та електроенергію. Уже фахівцями пораховано і доведено: вони збільшені для споживачів мінімум утричі. Бо все мало  олігархам!.. То хіба будуть розуміти «маленьких українців» (як любив висловлюватись один з наших попередніх президентів) всі ті фірташі, коломойські, коболєви, вітренки та інші «ефективні менеджери», які сьогодні правлять бал у нашій державі? Не кажу вже про закордонних «кукловодів»… Ніколи не будуть розуміти, як отримувати пенсію менше трьох тисяч гривень на місяць, а сплачувати більшу суму за одні лиш компослуги… Як, хворіючи, не йти в лікарню, бо немає з чим у кишені… Як, образно кажучи, ходити  досі  у витертих і полатаних вельветових курточках, придбаних деякими бабусями ще в  своїй молодості… Як бути відірваними навіть від  преси, котру поштовики  доставляють або з  тижневим запізненням, або чомусь не доставляють деяким передплатникам взагалі. Хоч люди з цікавістю і нетерпінням чекають, особливо по селах,  кожен номер газети…

І таких теж досить фактів. Ви, шановні читачі, знаєте це все й без мене.

То як діяти в такій ситуації? Я особисто – не знаю теж. Скаржитися на щось чи на когось – немає кому, на жаль, сьогодні. Ефективних важелів впливу на владу в простих українців (крім тих, на які вони ще не наважуються…) – практично немає. Поки що. Готовності наших «верхів» йти назустріч «низам» – теж не бачимо. Але ж треба щось робити! Так далі продовжуватись не може: державу загубимо повністю!..

Й ніхто, крім нас самих, нам не допоможе у вирішенні проблем українських.

Хтось не згоден з останнім  твердженням? Заперечте  аргументовано.

Павло СМОВЖ.

 

Залишити відповідь