ДВА КРИЛА ОДНІЄЇ ЛЮБОВІ

Публікації Трибуни Праці

 

Життя мами та дочки Боєвських після повернення на батьківщину

Пам’ятаєте:  у 1930 році їх вислали з Ерець-Ісраель? Усі наступні роки свого життя Ципора Боєвська зберігала мовчання про проведене за кордоном десятиліття. Поширюватися на цю тему було небезпечно: боялася нашкодити доньці. (А її внуки дізналися про це тільки після  смерті бабусі). Саме тому вона жодного разу й не написала листа Ар’є…

Поневіряння після повернення на батьківщину не були тривалими. Вони невдовзі повернулися до її рідного Києва, де на доньку з онукою чекала родина Подольських.

В СРСР вона отримала документи на ім’я Ципори Вольфівни Боєвської. Але в побуті це ім’я не використовувалося:  всі стали називати її Фенею.

Те саме сталося й з ім’ям доньки: за документами вона залишалася Шуламіт Ар’ївною Боєвською, а в родині, друзі, співробітники та знайомі її називали Марією.

Можливо, те, що в непрості 1930-ті роки Ципора працювала простою швачкою, а вчилася в далекому від її рідного Києва Ленінграді, й врятувало її тоді від репресій. Іншим же її однодумцям, висланим з Ерець-Ісраель, пощастило менше: з тих тридцяти чоловік живими згодом залишилося тільки троє…

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

На знімках: Ципора та Шуламіт Боєвські (в 1-му ряду, ліворуч і в центрі) з родиною Подольських після повернення на батьківщину (початок 1930-х рр.); родина Боголюбових:  Дмитро Коронатович, Марія Ар’євна та її мати Фаїна Вольфівна Боєвська разом з  Іриною та Віктором (фото зроблене 29 березня 1973 року);  свідоцтво про народження Шуламіт Боєвської, видане в Ерець-Ісраель в 1925 р. (копія в перекладі  російською мовою); Ірина Боголюбова.

 

Клавдія КОЛЕСНІКОВА,

редактор газети «Надія»

(м. Корсунь-Шевченківський

Черкаської області);

Неля ГРИГОРОВИЧ,

журналіст, смт Іванків.