Історія, в якій я проживаю і досі…

Публікації Трибуни Праці

 

Мало хто знає, що маю захоплення збирати історії кохання знайомих мені людей. В моїй скарбничці їх назбиралось вже чимало. Ці надзвичайні історії кохання надихають, примушують серце битись частіше…

Герої цієї  розповіді – мої дорогі батьки  Леонід Андрійович та Валентина Іванівна Максименки. На превеликий­превеликий  жаль, у злагоді й повному взаєморозумінні пройшовши свій життєвий шлях, відзначивши золоте весілля  з  мамою, батько після тяжкої хвороби пішов у засвіти – звідки вже не повертаються. І цими спогадами я хочу віддати хоч маленьку часточку своєї величезної любові до них обох. Мій татусь буде для нас з мамою вічно живим у наших спогадах.

…Познайомились вони у місцевому клубі, де по вечорах на танці збиралася молодь з усього селища. Не помітити красиву, веселу дівчину, яка кружляла польку на два боки, було неможливо. І багатьом присутнім там  вже було зрозуміло, що молодому і сором’язливому парубкові Леоніду дуже сподобалась Валентина.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Тетяна КОЛЯДЕНКО,

смт Іванків.