Маріїна радість

 

Образок

 

Хата Марії Вербицької – цегляна, під шифером, з численними кімнатами, хоч кіньми заїжджай, зведена ще покійним Свиридом, її чоловіком, – наче увінчувала собою низку сусідських будівель,  занімівших у своїй нерухомості.  За ними простягалось болітце, вкрите дрібною болотяною рослинністю. Це лугове пониззя сягало ледь видніючої на видноколі смужки лісу. Восени весь простір аж ширшав, розпросторювався, немов кличучи у ті незбагненні далі. Там десь озивався притишеним гомоном наїжджений автівками шлях.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Віктор БУТКО,

с. Термахівка.