Струни безсмертя

 

Біжать роки,

Крокують дні,

А пам’ять –

річ уперта!

І мертвих

Бережуть живі:

Несуть в серцях

Безсмертя!

У кожного із нас –

Свій біль, свої порізи,

Рани…

Ідуть у свій останній бій

Вже хлопці-ветерани.

Притулить

матінка-земля

Тіла до свого серця

І душ окрилений політ

Струною

в нас озветься.

А що найкраще у війні?

– В ній участі не брати!

Та хто ж тоді,

на рубежах,

Нас буде захищати?

І знову – виклик!

Знову – бій!

Кров людська –

не водиця…

І закипає гнів, мов сталь,

В розширених зіницях.

Вже сьомий

рік іде війна,

Зносились

старі берці…

У бліндажі

Прийшла весна,

Кохання –

в юне серце.

Життя ніхто

не відміняв –

Ні ковід,

ні «зелені»…

Зійдуть

свободи племена

У нас на чорноземі!

Сьогодні знов передали

Тривожні вісті в

Українську хату:

Усі «двохсоті»,

Ви – живі!

Чекайте на відплату!..

Біжать роки,

Крокують дні,

А пам’ять – річ уперта!

І мертві

бережуть живих:

Несуть в душі

Безсмертя!

Валентина СУББОТІНА,

смт Іванків.