Струни безсмертя
Біжать роки,
Крокують дні,
А пам’ять –
річ уперта!
І мертвих
Бережуть живі:
Несуть в серцях
Безсмертя!
У кожного із нас –
Свій біль, свої порізи,
Рани…
Ідуть у свій останній бій
Вже хлопці-ветерани.
Притулить
матінка-земля
Тіла до свого серця
І душ окрилений політ
Струною
в нас озветься.
А що найкраще у війні?
– В ній участі не брати!
Та хто ж тоді,
на рубежах,
Нас буде захищати?
І знову – виклик!
Знову – бій!
Кров людська –
не водиця…
І закипає гнів, мов сталь,
В розширених зіницях.
Вже сьомий
рік іде війна,
Зносились
старі берці…
У бліндажі
Прийшла весна,
Кохання –
в юне серце.
Життя ніхто
не відміняв –
Ні ковід,
ні «зелені»…
Зійдуть
свободи племена
У нас на чорноземі!
Сьогодні знов передали
Тривожні вісті в
Українську хату:
Усі «двохсоті»,
Ви – живі!
Чекайте на відплату!..
Біжать роки,
Крокують дні,
А пам’ять – річ уперта!
І мертві
бережуть живих:
Несуть в душі
Безсмертя!
Валентина СУББОТІНА,
смт Іванків.