ПЛАЧ ДУШІ

Публікації Трибуни Праці

 

Присвячується жителям колишнього Чорнобильського району.

Бринять сум і туга над краєм убитим,

Отим, що так часто приходить у сни.

Ми будем його пам’ятати й любити,

Ведучи лік часу від тої весни.

Розкидало долі по білому світу,

А села сховались в гіркім полині.

Земля, що служила і батьку, і діду,

Лишилась самотня, без нас, в далині…

Чорнобильських сіл і красивих, й багатих,

Не знайдеш, хоч скільки проїдеш доріг,

Ніхто не живе у залишених хатах,

Ніхто не запросить на рідний поріг.

Хто нам розповість, де Розсоха й Оташів,

Де люди живуть із села Копачі,

Ліси хто поверне чорнобильські наші,

І ріки, й озера, що сняться вночі?

Де в білому світі шукати Стечанку,

Де Новошепеличі, де Черевач?

Як в гості потрапить у Янів й Луб’янку

І хто заспокоїть душі гіркий плач?..

                   Анна ІГНАТЮК,  смт Іванків.               

 1989 рік. (Зі збірки “Любов і біль”. 2008 р.).

Залишити відповідь