КАШТАНОЦВІТ

Публікації Трибуни Праці

 

 

У самім розпалі

каштанове цвітіння,

І сплін покинув наші береги –

Полинув десь у пошуках нудьги,

А нам весни

лишилось шепотіння.

Повітря мед

наповнений нектаром

Молочних квітів

і смарагдових вінків,

Стрімких свічок,

захмелених джмелів.

Сповите все оте

незримим чаром.

Як гарно дихається

посеред краси,

Як щиро усміх

розквітає на обличчях!

Аж хочеться

забути протиріччя,

І прикрощі, і болі геть усі…

Наталія МЕЛЬНИЧЕНКО.

***

Яка жорстокість!..

Та не злоба…

Яка пародія пустель!..

Але потрібна

мужність, щоби

Кохати й вірити в людей…

Помститись?.. Можна.

Та чи треба?

Усіх одна чекає путь,

Усі ми під єдиним небом

Шукаємо кохання суть.

Весна прийшла?

Любов наснилась?

Як гірко, що не навпаки.

Здається,

знову помилилась…

Але ж весна! Й пора таки!..

Ольга МАТЮШОК,

зі збірки “Життя – театр”.

Залишити відповідь