Поріг

Публікації Трибуни Праці

 

Новела

Глибока осінь, свинцеві хмари. Вітер шарпає кострубаті дерева, зриває поблякле листя, ліпить до стовпів, вікон, встеляє ним тротуари, пронизливо посвистує і нагонить надокучливі млосні мряки.

Я бездумно блукаю вулицями містечка, яке принишкло, лаштуючись до довгої непроглядної ночі. Запізнілі перехожі, ховаючись під парасольки, квапляться додому, байдуже ковзають поглядами по моїй буденній постаті. Я мерзлякувато занурююсь ще глибше в плащ і прямую далі. Іду, бо маю час, бо нікуди поспішати, бо ніхто не чекає на мене. Глянцем виблискує під світлом вуличних ліхтарів асфальт, щедро политий дощем, мирно, заспокоєно дивляться на похмуру осінь, випромінюючи тепло, вікна будинків.

А я все іду та іду… І нарешті уповільнюю кроки. Неохоче, але все­таки признаюсь собі: моя мандрівка має глибоку таємничу мету. Я на доленосній для мене вулиці з ніжною поетичною назвою “Садова”, тротуаром якої востаннє пройшов кілька років тому, залишивши з тяжким цупким щемом дім, перед вікнами якого зараз стою.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Іван Притика,

с. Чкаловка.

Залишити відповідь