Михайлівна…

Публікації Трибуни Праці

 

 

Кожен, хто живе в цьому світі, має свою історію, своє сприйняття реальності і налаштування на світ. Буває, дивишся на людину: вона вся заклопотана в роботі, у втомі, а на обличчі – посмішка і завжди в гуморі.

Хочу розповісти про одну із таких жінок – Галину Михайлівну Ярмоленко з  с. Мусійки. Майже кожного дня я бачу її в шкільній їдальні, де працює вона кухарем. Тут у нас вона – Михайлівна або Курська. Або баба Галя для дітей. Зустрічаємось в неї вдома, коли приходжу по молоко.

Трудівниця Галина Михайлівна всюди. Удвох із чоловіком Миколою тримають чимале господарство, в тому числі й корову, що зараз в селі – рідкість. Мене завжди зустрічають повний двір курей і котів… І Михайлівна в «бойовому облаштуванні» – у фартусі із закачаними рукавами.

– «Я пахаю, як папа Карло», – жартує.

Так звикла за життя.

Потрапила вона у Мусійки (родом Галина Михайлівна із Ковалівки) – як вийшла заміж «За Колю. До цього ми зустрічалися два роки, ще зі школи. Коля працював в Іванкові у насіннєвій станції водієм й іноді вони виїжджали на чергування по району. Так і познайомилися. Потім я ще навчалася у Києві в технічному училищі №9 на швачку, – засміялася. – А стала кухарем…».

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Ірина ПРЕВОР.

Залишити відповідь